Даниленко Володимир Григорович

1959 р. 

Даниленко Володимир Григорович - український прозаїк, літературознавець, критик. Народився в с. Туровець Житомирського району. Закінчив факультет філології Житомирського педагогічного інституту (тепер Житомирський педагогічний університет ім. І. Франка) та аспірантуру інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Кандидат філологічних наук. Працював у Житомирі завідувачем відділу культури, згодом у Києві - заступником редактора журналу «Слово і час». У Житомирі упорядкував і випустив збірку п′яти житомирських поетів «Тен-клуб» (1994), яка стала помітною подією у культурному житті міста і викликала невдоволення владних структур, через що його ледь не звільнили з роботи. На захист Володимира виступили відомі літератори, а справа набула такого широкого розголосу, що про неї писала й всеукраїнська газета «Молодь України».

Володимир успішно виступає як продюсер різних літературних проектів, організував всеукраїнські конкурси популярної літератури «Золотий Бабай» та «Коронація слави». Лауреат премії ім. І. Огієнка (1999) і «Благовіст» (1999) та переможець літературного конкурсу гумору і сатири (1995) організованого Союзом українців Америки. Як літературознавець і літературний критик виступає принагідно і під псевдонімом В. Григорович. Член національної спілки письменників України. Живе у Києві.

Володимир Даниленко - автор книги прози «Місто Тіровиван» (Львів: Кальварія, 2001), «Сон із дзьоба стрижа» (Львів: Пірянда, 2006) та низки літературознавчих і критичних статей, упорядник збірки п′яти житомирських поетів «Тен-клуб» (Житомир, 1994), та трьох антологій сучасної прози «Квіти в темній кімнаті»: сучасна українська новела: Найкращі зразки української новелістики за останні 15 років (К.: Генеза, 1997), «Опудало»: Українська прозова сатира, гумор, іронія 80-90-х років двадцятого століття (К.: Генеза, 1997) та «Вечеря на 12 персон: Житомирська прозова школа» (К.: Генеза, 1997).

Окремі прозові твори письменника вміщено у вище названих антологіях, його твори перекладено також німецькою мовою.

Проза Володимира Даниленка - це постійне і безперервне експериментування з формою і стилем. Вона пружна й позбавлена будь-якої сентиментальності, часом видається дещо холодною. А ще у ній заховано багато таємних звуків й недомовленого, що особливо притаманно його раннім оповіданням. Об′єднавши науку своїх ранніх творів у повість «Усипальня для тарганів», автор зумів досягнути нового звучання. І саме різноманітністю і постійними пошуками Даниленко й цікавий.

В. Даниленко постійно осмислює і сучасний літературний процес, хоча дуже часто його дослідження мають міфотворчий характер. Найвідомішим його літературно-міфічним витвором є т. зв. «Житомирська прозова школа», за що він разом з Є. Концевичем та В. Шевчуком навіть отримав премію ім. І. Огієнка як один із авторів антології «Вечеря на дванадцять персон» - за твори, визначальні для цієї школи, яка стала національним явищем сучасної української прози.

В 2006 році вийшла збірка оповідань В. Даниленка «Сон із дзьоба стрижа», яка ще раз підтверджує тезу про самобутність його прози. До збірки увійшли оповідання, в яких життя постає ареною, де розігрується поєдинок між фатумом і людською волею, а реальний світ пов′язаний зі світами, які існують поруч із нами. У кожного з героїв є таємниця, яку він ховає від людського ока, щоб не видати своєї внутрішньої драми. Глянцеве і реальне життя української буржуазії, мрії, якими живе сучасна людина, звільнення від нажитих і нав′язаних страхів і комплексів, сенс життя - лейтмотив книжки, в якій герої нагадують цікавих дітей, що роблять помилки, наперед знаючи про це.

Із літературознавчих робіт В. Даниленка заслуговує на увагу його книга «Лісоруб у пустелі» (2008), яка викликала суперечливі відгуки, проте являє помітне явище в сучасному літературному процесі.

Творчість В. Даниленка приваблює художньою виваженістю, він дуже тонко вловлює читацькі запити саме сьогодні. Тому не пориває з кращими традиціями вітчизняної прози, а синтезує їх із нових художнім світобаченням і мисленням.