РИЛЬСЬКИЙ МАКСИМ ТАДЕЙОВИЧ
19.03.1895 - 24.07.1964
Максим Тадейович Рильський - поет-академік, громадський діяч, наш земляк. Близько шістдесяти років тривала діяльність М. Рильського в українській поезії, в якій він посів за значенням свого художнього внеску, одне з перших місць після Івана Франка і Лесі Українки. Як учений і критик він багато зробив для осмислення історії літератури та її сучасного досвіду; перу поета належать також праці з фольклористики, мистецтвознавства, мовознавства, теорії перекладу. Визнання наукових та літературних досягнень поета відбулись в обранні його академіком АНУРСР (1943) та АН СРСР (1958).
Активний учасник громадсько-політичного життя, він був головою Спілки письменників України, обирався депутатом парламенту, очолював інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН СРСР, неодноразово нагороджувався високими урядовими нагородами.
Поет народився 19 березня 1895 р. в сім’ї українського культурного діяча, економіста та етнографа Т. Рильського. Його дитячі роки минули в селі Романівна на Житомирщині (тепер Попільнянського району). Він зростав у дружбі з селянськими дітьми і палкому, як він сам писав, замилуванні природою. В 1908 р. Максим поступив до третього класу гімназії у Києві. Великий вплив на формування його світогляду мав композитор М. Лисенко, у якого мешкав гімназист.
Писати почав рано - перший його вірш був опублікований уже в 1907 р., а через три роки побачила світ дебютна збірка «На білих островах» (1910 р.).
З 1915 р. М. Рильський - студент Київського університету, медичного факультету, через два роки продовжить навчання на історико-філологічному, але революція, громадянська війна змусили його перервати освіту і переїхати на село, де він вчителюватиме у початковій школі. Поет пробув в с. Вчорайше Ружинського району, а потім у рідній Романівці аж до осені 1923 р.
Пізніше, в Києві, вже маючи відоме літературне ім’я, деякий час викладає стилістику і практику перекладу в Українському інституті лінгвістичної освіти.
У літературних колах М. Рильський належав до групи «неокласиків». Цією обставиною спричинено, що його теж не обминули репресії: 1931 р. він півроку пробув «під слідством» в ув’язненні, доки не був звільнений "за відсутністю достатніх даних для обвинувачення й суду».
Напружена літературна праця М. Рильського тривала й у майбутні роки,хоча політичний клімат тоталітарної держави обмежував творчу свободув й багато в чому деформував тематику та ідейний зміст його поезії.
У роки Великої Вітчизняної війни його поезія почала відроджуватись, зазвучала по-новому, справді натхненною мовою. Патріотичні твори М. Рильського «Слово про рідну матір» і бгато інших гаряче сприймались і на фронті, і в тилу.
У повоєнні десятиліття ужитті поета були трагічні часи. Безжально несправедлива критика, відкрите політичне гоніння. Але були й роки високого творчого піднесенн, які сам поет назвав добою свого «третього цвітіння», на жаль останнього, передзимного…
Творче відродження поета припадає на пам’ятну «відлигу» в житті суспільства, що почалася в середині 50-х років. Поетичні збірки цього останнього періоду в житті М. Рильського «Троянти й виноград» (19057), «Далекі небосхили» (1959), «В затінку жайворонка» (1961) та інші - гідно вивершують його творчу біографію.
Ця поезія чутливо відгукнулась на нові явища суспільної свідомості. Ідеї гуманізації «олюднення», душевного «відігрівання» людини й суспільства після доби трагічних років репресій, повернення почуття людяності, краси, добра - ці провідні мотиви разом із довіренним освідченням самого автора, з його нелегко набутим філософським досвідом і «пам’яттю серця" створюють чисту, живлющу й надзвичайно гуманну духовну атмосферу «завершальних» книг М. Рильського.
М. Рильський - один з найвидатніших в українській та світовій літературі майстрів художнього перекладу російської, польської та французької літератур, які він досконало знав і любив. У російській літературі предметом його творчих захоплень був Пушкін, з творів якого він переклав кілька поем, зокрема і романи у віршах «Євгеній Онєгін» та «Мідний вершник», багато ліричних віршів, низку перекладів він здійснив з поезії І. Крилова, М. Лермонтова, М. Некрасова, В.Брюсова, у співавторстві переклав «Лихо з розуму» О. Грибоєдова.
У польській літературі його увагу привертали великі романтики ХІХ ст. - А.Міцкевич, Ю. Словацький, Ю. Тувім, у французькій - П. Корнель, Ж. Расін, Ж.-Б. Мольєр, Вольтер, В. Гюго та інші. А ще були «Король Лір» та «Дванадцята ніч» в Шекспіра, численні зразки лірики Гете, Гейне та сучасною українською мовою переложено «Слово про Ігорів похід».
Вагому спадщину залишив М. Рильський в галузі літературно-художньої критики і літературознавства та фольклористики, етнографії, мистецтвознавства, лінгвістики.
Помер М.Т. Рильський після тяжкої хвороби 14 липня 1964 року. Нещодавно завершено найновіше 20-томне наукове видання його творів, підготовлене інститутом літератури ім.. Т.Г. Шевченка спільно з інститутом мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім.. М. Рильського Академії наук України.
Через усе життя проніс він синівську вірність Романівці, материнській пісні, друзям дитинства, з якими ріс, вчився розуміти життя. І природа рідних місць, і життя односельчан з піснею, побутом, звичаями знайшло своє відображення в творчості поета.
Житомиряни вшановують пам’ять свого славетного земляка. В будинку, де жила сім’я Рильських , в 1988 році відкрито музей-садибу. В експозиційних залах можна побачити речові, писемні і фотодокументи не лише про М. Рильського, його близьких і рідних, але й про життєві долі багатьох талановитих людей, пов’язаних з родиною Рильських.
Щороку, коли зацвітають бузки, проводиться літературно-мистецьке свято «Романівська весна» - свято краси, рідного слова, рідної пісні, свято шани славному роду Рильських.
Одну з вулиць Житомира названо ім’ям поета.
