ТУТКОВСЬКИЙ ПАВЛО АПОЛЛОНОВИЧ

 1858-1930

Павло Тутковський є однією з найяскравіших постатей вітчизняної науки кінця 19 - початку 20 століття. Народився він в селищі Липівці теперішньої Вінницької області в родині службовця. Дитинство Павла та інших дітей в сім’ї пройшло під сильним впливом матері - жінки високої культури, музично обдарованої.

Закінчивши Житомирську чоловічу гімназію із срібною медаллю, в 1877 році поступив на природниче відділення фізико-математичного факультету Київського університету, проте був виключений з нього в 1879 р. за участь у студентському заколоті. Закінчив курс у 1882 р. На першому курсі він зустрічає О.Д. Багалей. Яка згодом стала його дружиною. Молода сім’я не мала коштів на існування і Павло Тутковський постійно шукав можливості, щоб заробити на утримання сім’ї. В той же час продовжував із зацікавленістю працювати в університетській лабораторії. Разом із своїм вчителем і наставником К.Феофілактовим часто виїжджав на геологічні екскурсії в околиці Києва, де набував навичок дослідника.

По закінченні навчання Феофілактов рекомендував Тутковського на кафедру геології та мінералогії з метою підготовки до професорського звання. Через рік його призначають консерватором мінералогічного і геополітичного кабінету, де він працював з 1884 по 1895 рр. Це дає йому змогу утримувати свою велику сім’ю, допомагати батькові.

Тринадцять років в університеті не пройшли марно. Павло Аполлонович зріс і сформувався як спеціаліст. За дорученням Київського товариства природознавців Тутковський з 1884 по 1902 рік проводить геополітичні дослідження практично всіх губерній України. Він захоплюється вивченням викопної мікрофауни і вперше в Росії друкує близько 20 оригінальних праць з цього питання. Водночас він вивчає підземні води України і 1895 року подає свій проект водопостачання Києва. Саме завдяки йому Київ став одним з перших європейських міст, що забезпечило себе артезіанською водою.

В 1883 р. Тутковського обирають почесним членом Київського товариства природознавців, згодом - дійсним членом Петербурзького мінералогічного товариства, членом Бельгійського товариства геології і палеонтології в Брюсселі, почесним членом товариства любителів природознавства, антропології та етнографії при Московському університеті.

В 1909 р. він з усією родиною переїздить до Житомира, де призначається директором народних училищ Волинської губернії. Будучи інспектором, Павло Аполлонович багато мандрував і спостерігав природу улюбленої Волині. У Житомирі він прожив 9 років. І цей період його життя був пов‘язаний з Товариством дослідників Волині. Найбільш продуктивними для П.Тутковського були 1906-1915 роки, коли він дуже багато працював у Товаристві. З 1909 р. Товариство дослідників Волині регулярно публікує його праці.

2 жовтня 1910 року Товариство обирає Павла Тутковського віце головою, тобто фактичним керівником. Вінцем наукової діяльності П.А. Тутковського на Волині стала підготовлена ним дисертація «Ископаемые пустыни Северного полушария» за захист якої 1911 року в Московському університеті він здобув ступінь доктора географії. Сьогодні Тутковського по праву вважають одним із фундаторів української географічної науки.

Особливе місце в колі краєзнавчих інтересів посідала унікальна пам’ятка поліської природи Словечансько-Овруцький кряж. Цій темі була присвячена його праця «Словечансько-Овруцький кряж та узбережжя ріки Словечни».

Краєзнавчу тематику висвітлювали також його праці «Зональність ландшафтів Волинської губернії», «Бурштин у Волинській губернії», «З геології міста Житомира» та ін.

В Житомирі П.А. Тутковський залишив по собі добрий слід не лише як вчений і краєзнавець. Саме завдяки йому Волинський музей став самостійною науковою установою, переїхав у нове приміщення. Тутковський бере участь в розробці нового статуту музею, а зібрані геологічні метеріали займають у музеї видатне місце. На цей час Павло Аполлонович вже залишив Житомир у зв’язку з переїздом до Києва на роботу в університет Св. Володимира, де він обіймає посаду приват-доцента географії, стає одним з організаторів і перших академіків Всеукраїнської академії наук, фундатором інституту геології та геологічного музею.

Працюючи в Києві на високих посадах, вчений не поривав з дорогою йому Волинню. Разом з учнями він проводить дослідження в Овруцькому та Коростенському районах, приїздить на засідання Товариства дослідників Волині.

В 1924 році збувається мрія вченого про створення Геологічного музею в Києві. Не можна не згадати й про участь П. Тутковського в організації бібліотеки Академії наук, інституту наукової мови. Створення національної наукової термінології Тутковський вважав одиним з нарізних каменів відродження української культури. Він був одним з ініціаторів і організаторів видання «Матеріали до української природничої термінології та номенклатури». У 1923 році Павло Тутковський видає укладений ним «Словник геополітичної термінології».

Павло Аполлонович Тутковський був видатною людиною. Він безмежно любив рідну землю, і ця любов, зрештою, стала причиною його майже повного забуття в роки тоталітаризму. В кінці 20-х років вченому прикріпили ярлик «націоналіста», крамольного вченого не раз викликали в ДПУ. Врятувала від ГУЛАГУ цього видатного вченого, українознавця і громадського діяча смерть, що сталася 3 червня 1930 року.

Ім’я Павла Аполлоновича Тутковського - академіка Академій наук України, Білорусі, геолога і етнографа, краєзнавця і географа, вченого-енциклопедиста, автора понад 1350 наукових праць і розвідок, подвижника науки і культури - має бути золотими літерами вписане в історію України.