КОРОЛЕНКО ВОЛОДИМИР ГАЛАКТІОНОВИЧ

  

Володимир Галактіонович Короленко народився 27 липня 1853 р. в м. Житомирі в родині повітового судді Галактіона Опанасовича Короленка, відомого в Житомирі своєю чесністю, безкорисливістю, відданістю законам. Мати Евеліна Скуревич відзначалась високими душевними якостями. Діти зростали в атмосфері любові, поваги і взаємо підтримки. Це безперечно вплинуло на формування світогляду майбутнього письменника, його високих моральних якостей як людини і громадянина.

Спочатку В.Г. Короленко вчився в приватному пансіоні, а потім в 1-ій Житомирській гімназії.

В 1966 році батька переводять на службу до м. Рівне і тринадцятирічний Короленко назавжди розпрощався з Житомиром. Він поступає до Рівненської приватної гімназії, яку закінчив у 1871 році із срібною медаллю.

Після закінчення гімназії він навчається спочатку в Петербурзі, потім в Москві в Петровсько-Розумовській академії. За участь у студентських заворушеннях його було виключено з академії і вислано з Москви. Пізніш, як політично неблагонадійного його було заарештовано і вислано спочатку у В’ятську губернію, потім до Сибіру. Майже 10 років провів Короленко у засланні. Але це не зломило письменника.. Саме в засланні починається його літературна діяльність.

Після заслання В. Короленко жив у Нижньому Новгороді, Петербурзі, останні 20 років свого життя - в Полтаві, де помер 25 грудня 1921 року і похований.

Творча спадщина письменника велика і багатогранна. Він автор чотирьохтомної «Історії мого сучасника», відомих повістей «Сліпий музикант», «В дурному товаристві», «Без язика», багатьох оповідань, нарисів, публіцистичних і критичних статей.

Але поряд з письменницькою діяльністю Короленко вів активну громадську діяльність. Протягом усього свого життя він виступав проти насильства і несправедливості, відстоював рівноправність народів, захищав право національних меншин, викривав прояви націоналізму і шовінізму всіх мастей. Недарма сучасники називали його «совістю землі російської». В річницю 145-річчя від дня народження В. Короленка Єврейською Радою України йому було присвоєно звання «Праведник України». Так вдячні нащадки увічнили пам’ять гарячого захисника людини від рабства, зла і неправди, свободи і гідності національних меншин.

П’ять останніх років життя письменника збіглися з Жовтневою революцією і громадянською війною. Він не сприймає більшовицького терору, вважаючи силові методи зайвою жорстокістю. Погляди письменника ґрунтувалися не на класовому підході, а на загально-людських принципах моралі.

В Житомирі майбутній письменник прожив лише 13 років (1853-1866 рр.), але саме Житоми р відіграв велику роль в творчості письменника. Змалку Короленко був обачений соціальними контрастами українського середовища - з одного боку чарівністю народних казок, пісень, звичаїв, традицій, а з іншого - безправ’ям і злиднями простого люду.

Житомирський період життя В.Г. Короленка відображений в оповіданнях «Ніччю», «Парадокс», «Моє перше знайомство з Діккенсом» і особливо в повісті «Історія мого сучасника».

Житомиряни пишаються тим, що Поліська земля подарувала світу талановитого письменника і чесного громадянина, людину високої моралі і совісті. В.Г. Короленко до кінця свого життя підтримував зв’язки із своїми земляками-житомирянами. «Життя кидало мене далеко від місць народження - писав він, - але пам’ять про рідні місця збереглися у мене живо і яскраво».

Житомиряни шанують пам’ять видатного земляка.

В 1973 році в будинку, де народився письменник, створено літературно-меморіальний музей, який в 2008 році відзначив своє 35-річчя. Ім’я Корленка носить вулиця Житомира, з якою так тісно пов’язані дитячі роки письменника, площа, школа № 6, на території якої знаходиться пам’ятник письменнику, а на будинку Житомирського державного університету ім. І. Франка, колишній 1-ій Житомирській гімназії, де навчався письменник, встановлено меморіальну дошку.