Бердичівський район

Бердичівський район розташований на півдні області в зоні лісостепу. Займає територію площею 865,2 км. кв. Населення складає 31,88 тис. осіб. До складу району входять смт Гришківці та 61 сільський населений пункт. Відстань від районного до обласного центру – 43 км. Район розташований в межах Придніпровської височини. Найбільші річки, що переносять свої води через район: Гнилоп’ять та Пустоха.

Бердичівський район був утворений у березні 1923 року з центром у с. Махнівка (тепер смт Комсомольське Вінницької області). З березня 1925 року районним центром стає м. Бердичів. Згодом район було розформовано і лише у 1937 році відновлено. Спочатку він входив до складу Київської області, а з 22 вересня 1937 року Бердичівський район стає складовою частиною Житомирської області.

Територія району була заселена у ІІ тисячолітті до н.е. Про це свідчать багаточисельні історичні пам’ятки, знайдені археологами на берегах річки Гнилоп’ять та її притоках, які представляють культуру багатьох народів різних історичних епох, починаючи від неоліту. Багато з них виявлено відомим археологом-краєзнавцем, патріотом рідного краю, уродженцем села Бистрик Бердичівського району Гаврилом Григоровичем Богуном (1901-1981). А відоме Райківецьке городище поблизу села Райки стало класичним для вивчення історії середніх віків нашої держави після проведених тут розкопок у 50-роках ХХ століття. Відоме історикам і с. Слободище. Саме під цим селом у серпні 1659 року стояв із військом гетьман Юрій Хмельницький. Звідси він надіслав полякам листа про укладання мирної угоди, яка була підписана 17 жовтня 1660 року і увійшла в історію як „Слободищенський трактат”.

Територіальне розташування Бердичівського повіту і його близькість до столиці зумовили активну участь жителів у державотворчих процесах упродовж революційних подій 1917-1921 рр. Від початку Першої світової війни Бердичівський повіт територіально увійшов до Київського військового округу і став прифронтовим. Вся інфраструктура краю була підпорядкована вимогам військового часу. Тут успішно діяла Українська військова рада Бердичівського гарнізону і частин штабу Південно-Західного фронту, перебували відомі державні та військові діячі.

Радянську владу було встановлено у січні 1918 року. У двадцятих роках після встановлення радянської влади на території району починають створюватись комуни, колективні господарства. Поряд з цим розвивалась і одноосібна форма господарювання, що в роки НЕПу стало надією на відродження села. Проте продрозкладка швидко знищила інтерес до колективної форми господарювання. Селяни масово почали залишати комуни і колгоспи. Як свідчать архівні документи, до селян, які не виконали плани хлібозаготівель, застосовували репресивні методи. Грабунки і репресії проти українського селянства привели до масштабного голоду. За сучасними підрахунками під час Голодомору 1932-1933 років на Бердичівщині загинуло 2490 осіб, однак ці цифри не можна вважати остаточними.

Процес індустріалізації не приніс бажаних позитивних змін у селі. У районі практично не було промислового виробництва. Виняток становили тільки сфера побуту та кустарне виробництво.

За роки до початку німецько-радянської війни в районі відбулися значні зміни в економічному, соціальному і культурному житті. Була ліквідована неписьменність, налагоджена система медичного, торговельного обслуговування селян. Проте в районі, як і в цілому в СРСР, моральна атмосфера залишалася складною. Тривало полювання на "ворогів народу".

Воєнні дії на території району розпочалися 4 липня 1941 року. Майже на два з половиною роки було встановлено окупаційний режим. Фашисти почали вивозити людей з окупованих територій. За роки окупації фашистам вдалося вивезти до Німеччини з сіл району 2427 осіб.

На території району створювались підпільні групи та організації. Частина мешканців району брала участь у партизанській боротьбі. Опір населення району викликав репресивні дії гітлерівської адміністрації. На його території неодноразово лютували каральні загони. Всього за час окупації гітлерівці стратили 218 місцевих жителів, спалили 1002 оселі.

В результаті Житомирсько-Бердичівської операції район було визволено від нацистських загарбників 10 січня 1944 року.

Післявоєнна відбудова сільського господарства проходила у важких і складних умовах. На 1945 p. практично було відновлено діяльність усіх колгоспів. Наприкінці відбудовного періоду (1950 p.) сільське господарство досягло довоєнного рівня. Зміцнювались господарства району, а разом з ними стало змінюватись соціально-культурне становище сіл. У 80-ті роки розпочався поступовий спад сільськогосподарського виробництва, який продовжувався і в період перебудови 90-х років.

Поступове нарощення виробництва почалось лише з 2002 року та триває досі.

Відповідно до існуючих природно-кліматичних умов в основу економічного розвитку району було покладено зерново-буряковий напрям рільництва та молочно-м'ясний напрям тваринництва. Провідні культури: озима пшениця, яровий ячмінь, цукрові буряки, хміль.

Аграрії району досягли чималих успіхів. Сьогодні в районі працює 52 фермерських та 27 сільськогосподарських господарств, які обробляють майже 32 тисячі гектарів землі. Найбільшими з них є ТОВ "Зелених вал", "Укрзернопром", ПП "Климчук", "Кароля".

Харчова промисловість представлена ТОВ «Бердичівська ковбасна фабрика» – виробництво м’ясних виробів, легка промисловість – ТОВ “Мяркіс“ – виробництво текстильних виробів.

В районі є граніт, сировина для виробництва цегли та черепиці, камінь, каолін, будівельний пісок, торф. Далеко за межами району відоме Райківське кам’яне родовище з видобутку природного каменю. Розвідувальні запаси кар’єру становлять 12 млн. куб. м.

У Великогадомецькому родовищі розвідані великі запаси первинних каолінів. Запаси каоліну сягають 83 млн. куб. м.

На території району є два парки, які рішенням Житомирського облвиконкому №610 від 20 листопада 1967 року затверджені як ботанічні пам’ятники природи місцевого значення. Це – Райгородоцький парк площею 10,5 га, закладений на початку XIX століття, та парк залізничної станції Демчин площею 4 га, закладений у середині XIX століття.

В районі працює 180 аматорських колективів, 46 бібліотек, 49 клубних установ.

У с. Скраглівка діють оздоровчі табори "Березовий гай" та "Соколятко". У с. Терехове знаходиться музей класика англійської літератури Джозефа Конрада.

До послуг населення центральна лікарня, поліклініка, 14 лікарський амбулаторій, 36 фельдшерсько-акушерських пунктів, 8 аптек.

З Бердичівським районом пов’язані імена видатних особистостей: Героїв Соціалістичної Праці К. Ворони, Я. Зощука; Героїв Радянського Союзу М. Грабчука, І. Карпенка; П. Перегуди; ботаніка, члена-кореспондента АН УРСР Є. Кондратюка; художника, члена Спілки художників Казахстану І. Стаднічука; польських письменників С. Боровського, М. Чайковського, англійського письменника Джозефа Конрада; Героя Радянського Союзу, члена-кореспондента АН СРСР, вченого у галузі ядерної фізики В. Мостового, археолога-краєзнавця Г. Богуна; кандидата воєнних наук, доктора технічних наук, Заслуженого діяча науки і техніки, академіка Академії технологічних наук, ветерана Ракетних військ стратегічного призначення і космічної галузі І. Олійника; письменника М. Пасічника.

Література:

"Бердичівська земля в контексті історії України", Всеукраїнська науково-краєзнавча конференція (1999; Бердичів). Матеріали Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції "Бердичівська земля в контексті історії України", 18-21 трав. 1999р. / [відп. ред. М. Ю. Костриця]. - Житомир : М.А.К, 1999. - 174 с. : фото, іл. - (Велика Волинь : наук. зб. : праці Житомир. наук.-краєзн. т-ва дослідників Волині : вид. в Житомирі з 1902 р. ; вип. 19).

Бердичівський район // Цікава Житомирщина : в 4 т. : ілюстрована туристична енциклопедія / Г. П. Мокрицький. - Житомир, 2011. - Т. 1. - С. 73-113.

Бердичівський район // Житомирщина туристична : краєзнавчі нариси / М. М. Костриця, М. Ю. Костриця. - Житомир, 2009. - С. 64-76 : фото.

Бердичівський район // Книга Пам'яті України. Переможці. - Житомир, 2010. - Т. 1. - С. 255-454.

Бердичівський район // Книга скорботи України. Житомирська область. - Житомир, 2002. - Т. 1. - С. 125-150.

"Бердичівщина: поступ у третє тисячоліття", Всеукраїнська науково-краєзнавча конференція (2001; Бердичів). Матеріали Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції "Бердичівщина: поступ у третє тисячоліття", 15-17 трав. 2001 р. / [відп. ред. М. Ю. Костриця]. - Житомир : М.А.К, 2001. - 472 с. : фото, табл. - (Велика Волинь : наук. зб. : праці Житомир. наук.-краєзн. т-ва дослідників Волині : вид. в Житомирі з 1902 р. ; вип. 22).

Голодна смерть на багатих землях, 1932-1933 роки у спогадах мешканців Бердичівського району : [мемуарне вид.] / [упоряд. : П. Костюк, В. Муренко]. - Житомир : Полісся, 2008. - 120 с. : іл.: фото.

Пам'ятки і пам'ятні місця історії та культури на Бердичівщині : вип.5 / за ред. О. М. Іващенко. - Житомир : Полісся, 2005. - 176 с.

Скавронський, П. С. Мила моя сторона. Краєзнавчі нариси з історії, економіки та культури рідного краю (1999-2014 рр.) / Павло Скавронський. - Бердичів : Мельник М. В., 2014. - 505 с. : фото.

Поліщук Ю. М. Бердичівський район: [нарис] / М. Ю. Поліщук // Книга пам'яті України: Житомирська область. - Житомир, 1994. - Т. 2. - С. 155-164.