«Т.Г.Шевченко і Житомирщина»

Експозиція книжкової виставки

У холі бібліотеаки відділом краєзнавства  представлено виставку «Т.Г.Шевченко і Житомирщина»: до 109-річчя від дня народження українського поета, прозаїка, живописця,  етнографа, громадського діяча  (09.03.1814 – 10.03.1861).

Шевченко відвідав Житомир у жовтні 1846 року. Він прибув у місто у складі археографічної комісії при Київському університеті.

До Житомира поет прибув у суботу 5 жовтня з Кам’янця-Подільського, подолавши 276 верст через Проскурів, Летичів, Хмільник, Бердичів і Кодню. Наступного дня Тарас Шевченко зробив візит до волинського губернатора  І. Камснського і вручив пакет від генерал-губернатора. Інший пакет призначався волинському архієпископу. З Житомира Т. Г. Шевченко виїхав 7 жовтня за маршрутом Новорад-Волинський, Корець - Острог - Дубно - Кременець -Почаїв.

Свої враження від цієї подорожі поет залишив у повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали». Зі сторінок твору видно, що Т. Г. Шевченко, виконавши всі доручення, на зворотному шляху знову завітав до Житомира. Відбулося це не раніше 25 і не пізніше 27 жовтня. Під час свого другого приїзду до Житомира поет зупинився в кімнатах для приїжджих архієрейського подвір’я.

Ще одна «шевченківська» адреса в Житомирі пов’язана з ім’ям відомого російського художника, друга Шевченка, Аполлона Мокрицького, який півтора року мешкав у Житомирі у свого товариша, волинського губернського поштмейстера Семена Шаржинського.

За припущенням відомого шевченкознавця П. Жура, поет під час перебування в Житомирі, за рекомендацією А. Мокрицького  зустрічався з поштмейстером, користувався його послугами (адже подорожував поштовими). Завдяки краєзнавчим пошукам вдалося встановити, що поштмейстер мешкав у казенному будинку губернської поштової контори, яка містилася на Чуднівській вулиці. На жаль, цей будинок не зберігся до наших днів, зараз на його місці кафе «Театральне». Житомир був кінцевим пунктом подорожі митця Правобережною Україною.

У Житомирі встановлено пам’ятник Т. Г. Шевченку, його ім’ям названо одну з центральних вулиць міста. У 1989 р. на одному з будинків колишнього архієрейського подвір’я, де зупинявся поет, встановлено меморіальну дошку.