Андрушівка

Андру́шівка (стара назва — Андрусівка) — місто, районний центр Андрушівського району Житомирської області. Населення — 9,7 тисяч осіб. Статус міста Андрушівка отримала у 1975 році, до цього було селищем. Місто розташоване у південно-східній частині області, на берегах річки Гуйви, за 47 км від обласного центру – міста Житомира, має залізничну станцію.

В історичних джерелах Андрушівка під назвою Андрусовки вперше згадується в 1683 році. Починаючи з XVII століття село стало власністю польських магнатів Бержинських, які звели на березі ставка палац, розбили парк.

В 1793 році після Другого поділу Речі Посполитої Андрусівка в складі Правобережної України відійшла до Російської імперії. Андрушівка поступово зростала. Так, згідно з даними 1798 року тут уже наховувалось 123 двори з населенням 1 046 осіб; працювали винокурня з двома котлами, три водяні млини і один на кінній тязі. З середини XIX століття в Андрушівці поряд з хліборобством розвивалось кустарне виробництво, діяли шкіряний завод, винокурня (пізніше спиртовий завод), раз на два тижні проводились ярмарки.

Грунтово-кліматичні умови, сприятливі для вирощування цукрових буряків і попит на цукор, наявність великих запасів лісів та робочих рук дали поштовх до швидкого розвитку цукрової промисловості. Спочатку виникла невеличка соковарня на лівому березі Гуйви. Робота соковарні сприяла появі нової категорії робітників. Економічне і соціальне піднесення Андрушівки цього часу пов'язане з тим, що тут у 1848 році було збудовано перший на Житомирщині цукровий завод.

Цукрозаводчики Терещенки звернули увагу на Андрушівку досить скоро, і в 1869 році і завод, і графський маєток дістався їм. Парк було розширено за Артемія Терещенка, цегляний палац складної форми в часи М.І. Терещенка перебудовано в стилі французького неоренесансу.

У 1883–1914 роках здійснювалась перебудова та модернізація місцевого заводу, він, розташований на околиці Андрушівки, функціонує дотепер. В 1871 році на кошти Артемія Терещенка в Андрушівці відкрито однокласне училище, а невдовзі — двокласне.

Радянську владу в Андрушівці вперше встановлено в січні 1918 року. Під час громадянської війни Андрушівка неодноразово переходила з однієї влади до іншої, радянську владу остаточно було встановлено 8 червня 1920 року. У серпні 1920 року підприємства в Андрушівці були націоналізовані.

Після адміністративно-територіальної реформи з березня 1923 року Андрушівка (до того містечко Андрушівської волості Житомирського повіту) стала районним центром Бердичівського округу Київської губернії, що позитивно позначилося на її економічному та культурному розвитку.

У 1927-1928 роках відбулась модернізація Андрушівського цукрового заводу, що дало можливість підвищити потужність підприємства.

З 1930 по 1932 роки — Андрушівка у складі Бердичівського району, з 1932 по 1937 роки — Київської області, а з 1937 року дотепер — Житомирської області. Від 1938 року Андрушівка — селище міського типу.

У період ІІ Світової війни Андрушівка перебувала під нацистською окупацією з 10 липня 1941 року по 27 грудня 1943 року.

У повоєнний час у Андрушівці та районі були відбудовані зруйновані заводи, в першу чергу, місцевий цукрозавод, який запрацював 12 жовтня 1944; побудовані нові виробництва, оновлювались і зростали соціальна інфраструктура, житловий фонд.

У роки незалежності України (від 1991) серед населення Андрушівки і району, як і всієї країни, відбувається духовно-релігійне піднесення — у місті відновили свою діяльність храми, будуються дві культові споруди.

Від 2001 року у передмісті Андрушівки діє приватна Андрушівська астрономічна обсерваторія. У 2003 році обсерваторією було відкрито астероїд головного поясу астероїдів, який згодом було названо на честь міста — 133293 Андрушівка.

Андрушівка має розвинуту промислову базу. Тут діють: Андрушівський цукровий завод (ТОВ «Андрушівкацукор»); ДП «Андрушівський спиртовий завод»;ТОВ «Андрушівський маслосирзавод»; ЗАТ "Фабрика «Восход»; ПП Гринишин В. Є. (хлібзавод) і ПП Гринишин Є. Я. (м'ясопереробка, камінь); ТОВ «Андрушівський агробуд»; ВАТ «Андрушівське хлібоприймальне підприємство».

У місті функціонують відділення Укрпошти, Укртелекому, декількох банків, залізнична станція (вантажна), заклади середньої освіти: гімназія, ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1. Серед закладів позашкільної освіти: станція юних техніків, міський центр дитячої творчості, філії «Пошук» і «Дослідник» при Андрушівській СЮТ та Андрушівській гімназії Житомирського територіального відділення МАН України. Єдиним вишем Андрушівки є Андрушівський професійний ліцей.

Для задоволення духовних та культурних потреб населення діють 2 клубні та 2 бібліотечні установи, в тому числі районний Будинок культури, також працює школа мистецтв.

Окрасою міста є Андрушівський парк (парк родини Терещенків), пам’ятка садово-паркової архітектури місцевого значення, який займає площу в 9,4 га, закладений в 19 ст., а також палац родини Терещенків, пам’ятка архітектури державного значення. Палац знаходиться у самому центрі міста над ставом, побудований у другій половині 19 ст. у стилі французького неоренесансу архітектором Павлом Голландським.

Пам’ятку архітектури дев’ятнадцятого століття, маєток цукрового магната Терещенка, в Андрушівці визнано одним із «Чудес України». В 20-х роках минулого століття у палаці розмістили загальноосвітню школу, яка займає приміщення і зараз. В парку розташований ряд пам'ятників героям Другої світової війни.

Андрушівка – батьківщина відомих особистостей:

Заєць Олексій Євгенович – майор Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014–2015 років,

Морозова-Курек Л. Я. – поетеса (відоміша під псевдонімом Людмила Волошка, інший псевдонім — Л. Козачка),

сестра – Морозова В. Я. – поетеса (відома під псевдонімом Вероніка Морозівна) і перекладачка,

Замлинський В. О. – доктор історичних наук,

Підгорний А. М. – доктор технічних наук, дійсний член (академік) НАН України,

Слободян М. І. – кінознавець, Заслужений діяч мистецтв України, директор Інститут екранних мистецтв Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого (з 2005 року).

Література:

1.  Андрушівка, місто // Цікава Житомирщина : в 4-х т.: ілюстрована туристична енциклопедія / Г. П. Мокрицький .- Житомир, 2011. - Т. 1. - С. 9-14.
2.  Андрушівка // Житомирщина туристична : краєзнавчі нариси / М. М. Костриця, М. Ю. Костриця. - Житомир, 2009. - С. 24-25 : фото.
3.  Андрушівській школі мистецтв 40 років. - Андрушівка : Транзит-С, 2006. - 12 с. : фото. кольор.
4.  Андрушівський район // Книга скорботи України. Житомирська область / ред. І. О. Герасимов. - Житомир, 2002. - Т. 1. - С. 41-98.
5.  Бурмістров, В. Історія Андрушівки / В. Бурмістров // Матеріали обласної науково-практичної конференції 20-21 травня 1998 року "Роль краєзнавства в духовному збагаченні особи", обласна науково-практична конференція (1998; Житомир). - Житомир, 1998. - С. 184-191.
6.  Голод, 1932-1933 рр. : пам'яті жертв в Андрушівському районі на Житомирщині / [упоряд. Г. І. Білецька]. - Житомир : Полісся, 2008. - 212 с. : іл.
7.  Махорін, Г. Л. Андрушівщина : історія і сьогодення / Геннадій Махорін. - Житомир : В. Б. Котвицький, 2011. - 289, [3] с. : іл., табл. Видання доступне також в електронній формі.
8.  Родина Терещенків - українські меценати // Житомирщина туристична : краєзнавчі нариси / М. М. Костриця, М. Ю. Костриця. - Житомир, 2009. - С. 34-42 : фото.