Бердичів

  Бердичів – місто обласного значення. Розташоване на півдні області, на річці Гнилоп’ять (притока Тетерева), за 43 км. від обласного центру. Площа 35,6 кв. км, населення – 78,3 тис. осіб.

  Територія, на якій розташоване місто, була заселена ще у II тисячолітті до н.е. На ній виявлено залишки населення періоду бронзи та двох поселень черняхівської культури. Історія Бердичева сягає початку ХV ст., коли великий князь Литовський Вітовт віддав цю місцевість путивльському та звенигородському наміснику Калинину, підданий якого Бердич заснував тут хутір, що згодом почали називати Бердичевом.

  Деякі дослідники історії міста вважають, що його назва походить від слов'янського слова бердо – урвище. Інші – від слова бердa – так називали бойову сокиру у слов'ян. Тому на гербі сучасного Бердичева зображено бойову сокиру – бердиш та жезл бога торгівлі Меркурія, що символізує минуле міста як одного з основних центрів торгівлі.

  Після входження Правобережної України під протекторат Росії, Бердичів в кінці ХVІІІ ст. увійшов до складу Волинської губернії як містечко Житомирського повіту. У той час у місті була розвинута промисловість: діяли дві шовкові фабрики, шкіряний завод, цегельня, пивоварня, млини. Широкого розвитку набули ремесла. Починаючи з II-ої половини ХVІІІ ст. у Бердичеві інтенсивно розвивається торгівля. Цьому сприяло вигідне розташування міста на перехресті шляхів із Західної Європи до Росії й надане у 1765 р. право щороку проводити десять ярмарків. Сюди з'їжджалися купці з Галичини, Пруссії, Туреччини, Австрії, Києва, Чернігова і Москви. Річний обіг ярмарків, що проводились у Бердичеві, перевищував 20 млн. крб. сріблом.

  З 1937 року Бердичів стає районним центром Житомирської області. Це місто обласного підпорядкування, значний промисловий і культурний центр Житомирщини. Територія міста умовно розбита на 7 мікрорайонів, в яких, крім українців, проживають росіяни, білоруси, поляки, євреї та представники інших національностей.

  З липня 1941 р. місто було окуповане гітлерівцями. Нацистськими окупантами було знищено 38 тис. євреїв Бердичева. Місто визволено 5 січня 1944 р. Активну участь у боротьбі проти нацистських окупантів брали й бердичівляни. За виявлений героїзм 5 646 осіб нагороджено орденами й медалями, а льотчиці П. В. Гельман та комбату К. А. Томашевському присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

  На території міста розташовано близько 30 підприємств різних галузей промисловості. Найбільшими промисловими підприємствами у Бердичеві є: «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес»», «Бердичівський завод транспортного машинобудування». «Реверс», «Бердичівська фабрика одягу», «Бердичівхолод», «Бердичівмеблі», «Бердичівський пивоварений завод».

  Галузева структура промисловості представлена підприємствами харчової і легкої промисловості з виробництва готового одягу і рукавичних виробів, виробництва шкіряного взуття, оброблення деревини та виробництва виробів з дерева, машинобудування та металообробки, комбікормової та поліграфічної промисловості.

  У Бердичеві – 25 архітектурних пам’яток. Серед них – історико-культурний заповідник (включає Кармелітський монастир, костьол Діви Марії з келіями, прибраний корпус, фортечні мури з баштами та келіями), костьол Св. Варвари (1759-1781), у якому Оноре де Бальзак брав шлюб з Евеліною Ганською, церква Св. Трійці (1836), Свято-Миколаївський собор (початок ХХ ст.), мавзолей-усипальниця цадика Леві Іцхака, Нікольська церква (початок ХХ ст.).

  У місті працюють політехнічний, педагогічний та медичний коледж, 3 середніх профтехучилища, діють 2 дитячі школи мистецтв, 34 бібліотеки, працює музей історії Бердичева.

  У Бердичеві народилися: поети М. Абрамович, М. Гарцман, Й. Котляр, М. Полюга; письменники В. Гроссман, А. Каган, В. Нестайко, М. Косьмин, З. Мілашевська; композитори В. Білий, В. Томілін, С. Файнтух, Я. Файнтух; англійський письменник польського роду Джозеф Конрад, видатний музикант В. С. Горовиць, відомий композитор В. К.Томілін; живописці А. Бух, Т. Фраєрман. О. Яцюк; співаки М. Будкевич, О. Дарчук, Е. Мелодист, Ю. Модестов; режисери А. і Е Лойтери; драматурги Й. Лернер, О. Хазін; артисти П. Міхневич, А. Сонц; архітектор Я. Корнфельд; учені В. Галицький, М. Жудін, Л. Горовець-Власова, графік Г. Глікман; скульптор П. Криворуцький, громадський діяч Ф. Духінський; спортсмени В. Пастух, В. Шишков та ін.

  Дарують чудові твори образотворчого мистецтва П.Кучук, член спілки художників України, художник-карикатурист О.Федорук, художники М.Яцюк, Т. Положевець, широко відомі твори скульптора П. Криворізького, мастерність А.Залевського, чарівні пісні Олеся Коляди.

  У Бердичеві жили: класик єврейської літератури Менделе Мойхер-Сфорім та сучасний письменник Фрідріх Горенштейн. Місто неодноразово відвідував місто єврейський письменник Шолом Алейхем. У квітні 1861 р. у місті перебував відомий анатом, хірург і педагог Микола Пирогов. З містом пов’язана доля родини Рубінштейнів, що дала світу відомого композитора і музиканта Антона Рубінштейна.

  Восени 1846 року місто відвідав Тарас Шевченко як художник Археографічної комісії, яка збирала у Південно-Західному краї народні перекази, пісні та відомості. Бердичів назавжди увійшов до історії світової культури.

Література:

1. Бердичів, місто // Пам'ятки і пам'ятні місця історії та культури на Бердичівщині. – Житомир, 2005. – вип. 5. - С. 5-110.
2. "Бердичів древній і вічно молодий", Всеукраїнська науково-краєзнавча конференція (2005 ; Бердичів).                                              Матеріали Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції "Бердичів древній і вічно молодий", 8-14 черв. 2005 р. / [голов. ред. М. Ю. Костриця]. - Житомир : М. Косенко, 2005. - 300 с. : фото, табл., рис. - (Велика Волинь : наук. зб. : праці Житомир. наук.-краєзн. т-ва дослідників Волині : вид. в Житомирі з 1902 р. ; вип. 32).
3. “Бердичівська земля в контексті історії України”, Міжнародна науково-краєзнавча конференція (1999 ; Бердичів).                           Матеріали Міжнародної науково-краєзнавчої конференції “Бердичівська земля в контексті історії України”, 18-21 трав. 1999 р. / [відп. ред. М. Ю. Костриця]. - Житомир : Житомир : М.А.К., 1999 – 174 с. : фото, табл. – (Велика Волинь : наук. зб. : праці Житомир. наук.-краєзн. т-ва дослідників Волині : вид. в Житомирі з 1902 р., вип. 19).
4. Горобчук, А. П. Бердичів. Історія міста від заснування до сьогодення : іст.-краєзн. нарис / А. П. Горобчук ; [худож. оформ. Л. Бондар]. - Житомир : Рута, 2012. - 231, [1] с. : фото, іл.
5. Іващенко, О. М. Бердичів / О. М. Іващенко // Книга скорботи України. Житомирська область. – Житомир, 2008. - Т. 3, кн. 1. - С. 39-159.
6. Костриця, М. Ю. Бердичів / М. Ю. Костриця. - Житомир : М. А. К., 2000. - 72 с. : іл.
7. Костриця М. Ю. Постаті землі Бердичівської : історико-краєзнавчі нариси : у 2 т. / М. Ю. Костриця; Житомир. наук.-краєзн. т-во дослідників Волині; Житомир. обл. орг. НСЖУ; Бердичів. міськрада. – Житомир : М. Косенко, 2005         Т.1. – 248 с., іл.              Т.2. – 240 с., іл.
8. Місто Бердичів // Житомирщина туристична : краєзнавчі нариси / М. М. Костриця, М. Ю. Костриця. - Житомир, 2009. - С. 77-81: фото.
9. Поліщук, Ю. М. Бердичів // Книга Пам'яті України. Житомирська область. – Житомир, 1994. - Т. 2 - С. 5-15.
10. Скавронський, П. С. Мила моя сторона : Краєзнавчі нариси з історії, економіки та культури рідного краю (1999-2014 рр.) / Павло Скавронський. - Бердичів : Мельник М. В., 2014. - 505 с. : фото.