Брусилів

Брусилів – селище міського типу (від 1979 р.), адміністративний центр Брусилівського району Житомирської області. Розташований на річці Здвиж (притока Тетерева) за 29 км від залізничної станції Скочище. Населення становить 4 987 осіб (на 1.01 2011).

Вперше під назвою Здвиженськ, Брусилів згадується в Іпатіївському літописі 1097 року, хоча заснований значно раніше. В період Київської Русі був градом з укріпленим дитинцем. Назва Брусилів вперше датується 1543 роком за часів Литовсько-Руської держави. У 1585 році Брусилів отримав Магдебурзьке право, поселення стало містечком з розвиненими ремеслами і торгівлею. За часів Польщі населення краю брало участь у повстанні К. Косинського та С. Наливайка. Під час визвольної війни під проводом Б. Хмельницького Брусилів був сотенним містечком Поволоцького полку. За часів Коліївщини мешканці вступали до загонів І. Бондаренка.

Після Другого поділу Польщі Брусилів увійшов до складу Росії. 1797 року він став повітовим центром Радомишльського повіту. У серпні 1918 року відбулося Брусилівське збройне повстання проти австрійсько-німецьких військ. На початок ХХ ст. у Брусилові нараховувалося 14 тисяч жителів. Згодом Брусилів почав занепадати і з містечка перетворився на село. Від 1979 року має статус селища міського типу.

Місцем бурхливих подій став Брусилів у період революції та громадянської війни в 1917-1920 роках. Тут у вирі боротьби відстоювали свої позиції та інтереси представники різних соціальних верств і політичних спрямувань: монархісти та анархісти, націоналісти і більшовики. Ускладнили становище й іноземні – польські та австро-угорські окупанти. Силові змагання часто супроводжувались погромами і згарищами, численними людськими жертвами та іншими лихами. Так народжувалась в нашій країні нова епоха соціалізму.

Німецько-радянська війна увійшла трагічною сторінкою в історію району. Два з половиною роки випало Брусилівщині страждати під владою окупантів. Війна забрала життя сотень людей, провела багатьох брусилівчан через гітлерівські невільницькі табори, залишила в районі численні руїни, підірвала його економічне життя. Але трудолюбство допомогло їм швидко загоїти нанесені війною рани.

Так само вікопам´ятною подією вписалося в цю історію й велике, пов’язане з Чорнобильською атомною катастрофою, відселення людей і поява в Брусилівському районі лишень за кілька років нових житлових масивів. У 1986 році, у зв'язку з трагічними подіями в Чорнобилі і необхідністю розселення значної кількості біженців в інших регіонах України, був підписаний наказ про створення у межах Житомирської області Брусилівського району.

В даний час в Брусилові працюють хлібзавод та молокозавод. У селищі – гімназія ім. Г. О. Готовчиця та загальноосвітня школа № 1, дитячий садок, районна поліклініка, районна лікарня, районний Будинок культури, дитяча музична школа, дитячо-юнацька спортивна школа, 2 бібліотеки, центр юнацької творчості «Мрія», історико-краєзнавчий музей. Функціонують відділення 3-х банків.

У Брусилові є пам'ятки архітектури – залишки костелу і кляштора Ордену капуцинів (1787р.), городище в центрі Брусилова (XI –XII ст.), замок (XIVст.), 2 могильника на околиці містечка (XII –XIII ст.). Серед інших пам'яток архітектури – дерев'яний особняк Синельникова з парком (2-а половина XIX cт.) та комплекс споруд земської лікарні, що складається із 3 корпусів (рубіж XIX – XX ст.). У центрі Брусилова є зразки старої житлової та громадської забудови ХІХ – 1-ої половини ХХ століть. У 1997 р. встановлено погруддя Т. Г. Шевченка. 21 серпня 2010 р. відкрито перший в Україні та другий у світі пам'ятник І. І. Огієнку біля музею. В музеї представлено матеріали про життя і творчість справжнього титана українознавства, лінгвістики і теології.

Для регуляції стоку річки Здвиж побудовані водосховища. Одне з них – Водотиївське знаходиться приблизно в 4 км від райцентру Брусилів.

У Брусилові народилися і проживали такі відомі мешканці: Огієнко І. І. – український мовознавець, історик, державний і церковний діяч, Боклан С. В. – український актор театру та кіно, заслужений артист України, Жабенко Ю. Л. – солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014-2015 років, Зима В. Л. – український вчений-біофізик, професор Київського університету, Лопухова Н. Й. – народний художник України, Губерначук С. С. – філолог, письменник, журналіст, редактор, краєзнавець, громадський діяч, Крилов М. М. – математик, фізик, інженер, професор, почесний член американського та французького математичних товариств, а також член-кореспондент Коїмбрської Академії наук в Португалії, Червонюк Є. І. – український оперний співак.

Література:

[Брусилів] // Житомирщина туристична : краєзнавчі нариси / М. М. Костриця, М. Ю. Костриця; за ред. М. Ю. Костриці. - Житомир, 2009. - С. 120-121 : фото.

[Брусилів] // Цікава  Житомирщина в 4 т. : ілюстрована

туристична енциклопедія / Георгій Мокрицький. – Житомир, 2011. - Т. 1– С. 116-117 : фото.

[Брусилів] // Книга Пам'яті України. Переможці. – Житомир, 2010. - Т. 1: Житомирська область: [Андрушівський район. Баранівський район. Бердичівський район. Брусилівський район. Володарсько-Волинський район]. - С. 459-464.

Поіменні списки фронтовиків, партизанів, підпільників.

[Брусилів] // Книга скорботи України. Житомирська область. - Житомир, 2002. - Т. 1. - С. 151-214.

Списки громадян району, загиблих в період окупації області 1941-1944 рр.

Іващенко О. М. Брусилівський район: [нарис] / О. М. Іващенко // Книга пам'яті України: Житомирська область. - Житомир, 1994. - Т. 2. - С. 454-654.

Святненко В. Г. Рідний край над Здвижень-рікою. У терновому вінку / В. Г. Святненко. - К. : Центр учбової л-ри, 2012. - 378, [2] с. : іл., фото.

Рік утворення: 
1979
Населення: 
4,987