Фещенко-Чопівський Іван Адріянович

1884 - 1952

  Народився Іван Адріянович Фещенко-Чопівський в Чуднові в родині начальника місцевої пошти. А родовід його походив із селища Чоповичі Малинського району. Про це засвідчує його подвійне прізвище. Двокласну народну школу закінчив у Чуднові, а в серпні 1893 р. вступив до підготовчого класу Першої Житомирської класичної гімназії. Вимоги до навчання тут були дуже високі і тому навчання давалось важко, зате якість одержаних знань була дуже високою. Не випадково, що чимало випускників гімназії пізніше стали всесвітньовідомими постатями.

  Після смерті батька в 1890 році мати з молодшою сестрою ІванаОлександрою переселяється в Житомир.

  У 1903 році Фещенко-Чопівський після успішного закінчення гімназії вступає до Київського політехнічного інституту, обравши хімічний факультет, щоб вивчитися на технолога-цукроварника. Та події 1905 року призвели до закриття інституту, і Фещенко-Чопівський іде практикувати на Андрушівську цукроварню. Коли ж весною 1906 року інститут було знову відкрито, щасливий випадок різко змінив долю юнака. Трапилося це під час студентської екскурсії до сталеварень Придніпров’я. Захоплений величчю металургійного процесу, Фещенко-Чопівський залишає хімію і пов’язує свої наукові інтереси з металургією. Його підтримав відомий металург-винахідник професор В. Іжевський, у якого Іван після закінчення інституту став працювати асистентом на кафедрі.

  З відкриттям Київської "Просвіти" в 1906 році започаткувалася громадсько-політична діяльність Фещенка-Чопівського і це сприяло зближенню його з видатними українськими діячами того часу.

  Наукові відрядження до Бельгії, Німеччини й Англії допомогли сформуватися йому як науковцю. На Всеросійському з’їзді металургів у Петербурзі в 1911 році молодий вчений робить доповідь, яка привернула увагу фахівців і урядових кіл. Наукові досліди вчений присвячує цементації заліза, що в майбутньому принесе Фещенку-Чопівському міжнародне визнання.

  Перша світова війна застала вченого в Німеччині, де він стажувався. Після повернення до Києва він стає співробітником Воєнно-промислового комітету, займаючись питаннями розподілу палива й металів в умовах воєнного стану. Зібрані під час поїздок по Україні матеріали були використані для написання першої україномовної "Економічної географії" для середніх шкіл", а також праць "Природні багатства України" і "Цукрова промисловість України".

  З початком революційних подій Фещенко-Чопівський поринає у політичну діяльність. В уряді В. Винниченка він отримує портфель міністра промисловості, активно виступає за проголошення самостійної, незалежної Української Народної республіки. Ці дії уряду були закріплені Четвертим Універсалом у січні 1918 року. В кабінеті нового прем’єра Всеволода Голубовича Фещенко-Чопівський посідає пост міністра торгу й промисловості. Цю ж посаду він займав і після утворення Директорії в листопаді 1918 року. Після падіння Директорії Фещенко-Чопівський у 1920-1921 роках емігрує в Польщу, де поринає в наукову працю. В 1922 році його запрошують до Кракова в Гірничу академію для організації відділу металургії. У 1927 році він складає екзамен на звання доктора технічних наук, протягом 1930-1936 років випускає три томи фундаментальної праці "Металознавство" на матеріалах власних досліджень. Вченого обирають членом науково-технічних товариств у Німеччині, Англії та США, членом-кореспондентом Польської академії наук, його нагороджують Золотим хрестом за заслуги.

  В роки німецької окупації Польщі наукова діяльність вченого фактично припинилась. Коли Радянська армія визволила Польщу, вченого було заарештовано і засуджено до 15 років заслання в один із таборів "Беломорстроя" в Карелії, де він і помер 2 вересня 1952 року на 78 році життя.

  Україна не забула свого славного сина. Після тривалих пошуків в республіці Комі відшукано могилу Фещенка-Чопівського. Згідно із рішенням міськвиконкому одну із вулиць Житомира перейменовано на вул. ім. Фещенка-Чопівського, а на будинку цієї вулиці відкрито пам’ятну дошку. Нащадки Фещенка-Чопівського підтримують зв’язки з нашим краєм.