Боровець Тарас Дмитрович

09.03.1908-15.05 1981

Тарас (за деякими даними – Максим) Дмитрович Боровець (Тарас, Ристриченко, Байда, Бульба Тарас) народився 9 березня 1908 року в селі Бистричі Березнівського району на Рівненщині. Сім'я була багатодітною (дев'ятеро дітей) та малоземельною. У дитинстві за схожий на картоплину ніс старші діти прозвали Тараса «Бульбою». «За цю зневагу, - писав згодом Боровець у книжці «Армія без держави», - я дуже гнівався і суворо відбивався. Коли ж у школі прочитав гоголівського «Тараса Бульбу», то почав своїм ім'ям гордитися».

Дитинство і юність його минули під впливом розповідей діда Уляна про трагічну історію України, про прадіда, котрий виступив разом з Мазепою на боці Карла XII проти жорстокого Петра І.

Не маючи змоги навчатись у школі через скрутне матеріальне становище сім’ї, Тарас Боровець наполегливо займався самоосвітою. Багато читав, цікавився політикою. З чотирнадцяти років Тарас працює в каменоломні. Наполегливим навчанням здобуває загальну освіту, а революційно-політичною діяльністю – авторитет серед робітників.

Живучи за лічені кілометри від радянсько-польського кордону, як й інші жителі Західної України, юнак був прекрасно поінформованим про страшний голодомор, який розв'язали більшовики в Україні. Свої враження від побаченого Тарас Боровець описав у творі в п'яти томах – «Людоїди». Його було опубліковано під псевдонімом «Ристриченко».

Вирішальну роль у залученні його до політики відіграв сотник Василь Раєвський. Він у 1932 році познайомив Боровця з полковником колишньої армії УНР Іваном Литвиненком.

У тому ж році Боровець разом з друзями заснував підпільну організацію «Українське національне відродження» (УНВ), основним завданням якої було проведення культосвітньої роботи, насамперед серед молоді. Організація підтримувала державницьку сторону Симона Петлюри.

За свою політичну діяльність Тарас потрапляє до польського концентраційного табору «Береза Картузька». Однак через дев'ять місяців, завдяки «зразковій» поведінці, його звільняють.

З осені 1935-го до зими 1937-го він займався організацією роботи кам'яного кар'єру в с. Карпилівці. Проте утиски і переслідування з боку польських властей не припинялись. Узимку 1937 року йому було заборонено жити у прикордонній зоні й наказано переїхати вглиб Польщі. Боровець переїздить до Варшави.

Польсько-німецька війна застала його у столиці Польщі. Там він стає свідком напливу втікачів із Західної України, яка у вересні 1939 року опинилась під контролем Червоної Армії. Деякий час Тарас Боровець працює у Варшаві в допомоговому комітеті. Проте через напружені стосунки з керівництвом він залишає допомоговий комітет і переїздить до Кракова.

До початку війни Тарас діяв під псевдонімами Байда, Гонта. Потім усі накази уже підписував подвійним іменем Тарас Бульба-Боровець.

1 серпня 1940 року він разом із розвідницею-кур'єром Валентиною Кульчинською перетинає радянський кордон і починає займатися підготовкою кадрів для майбутньої «Поліської Січі».

Загони вояків Тараса Бульби-Боровця першими увійшли у містечко Олевськ (серпень 1941 р.). Налякані війною, з райцентру державні радянські служби евакуювались на схід ще до приходу Бульби. На тодішньому великому стадіоні (нині дитячий садочок № 19) Бульба-Боровець вишикував загони вояків і привселюдно з військом склав присягу на вірність Україні, освятивши українські прапори сформованих загонів, їхню зброю і з піднятою шаблею над головою урочисто проголосив, «що звідси розпочнеться визволення України від совітів і всіх її ворогів». «Комуністи, комсомольці та будь-які інші окупанти» були оголошені Бульбою ворогами української державності.

В Олевську було запроваджено українське управління, зорганізовано міліцію, сформовано Українську повстанську армію «Поліська Січ». З середини серпня до середини листопада 1941 року Олевськ був столицею вільної української «республіки» з новими назвами вулиць, яка увійшла в історію під назвою Олевська Республіка.

В лютому 1942 р. повстанські загони на чолі Бульби-Боровця діяли в Костопільському та інших районах. В березні-квітні 1943 р. вояк вів переговори з штабом УПА-Північ, однак пропозицію про входження його відділів в єдиний повстанський рух Бульба-Боровець відхилив.

В липні 1943 р. Бульба-Боровець перейменував очолювані ним загони в Українську Народно-Революційну Армію і створив спільно з І. Мітрингою Українську Національно-Демократичну Партію. 18-19 серпня 1943 р. УНРА була роззброєна частинами Української Повстанської Армії.

Наприкінці листопада 1943 р. (за деякими даними 01.12.1943 р.) Бульба-Боровець заарештований гестапо у Варшаві і ув'язнений у концтаборі Заксенхаузен. Звільнений у вересні 1944 р. 3 1948 р. жив як емігрант у Канаді. Видавав журналі «Меч і Воля», створив Українську Національну Гвардію. Помер 15.05 1981 року, похований у Нью-Йорку. Тарас Бульба-Боровець автор спогадів «Армія без держави».

Бульба-Боровець є одним з героїв роману «Білий Кречет» трилогії «Кров свята» В. Ф. Шовкошитного. У романі, окрім постаті головного героя Макара Мормиля (псевд. «Кречет»), описано створення та діяльність УПА «Поліська Січ» на чолі з отаманом Тарасом Бульбою-Боровцем, Олевської та Колківської республіки.

На вшанування пам’яті Т. Бульби-Боровця у Житомирі одну з вулиць міста названо його ім’ям.

Галузь: 
діяч українського повстанського руху часів Другої світової війни, засновник УПА «Поліська Січ»
Рік народження: 
1908