Саша Чорний (спр. Олександр Михайлович Глікберг)

13.10.1880-5.08.1932

Поет Саша Чорний народився в Одесі у родині провізора Глікберга. В юному віці залишає домівку і майже два роки поневіряється без засобів до існування. Доля занесла його до Житомира, де він навчається у другій Житомирській гімназії. Й хтозна як склалося б життя гімназиста, якби доля в критичну мить не подарувала йому справжнього друга і наставника в особі поважного житомирського чиновника Костянтина Раше, який займав високу посаду в Губернському присутствії, був попечителем сирітського будинку і людиною досить освіченою. Саме в Житомирі виріс і змужнів поетичний талант Саши Чорного. К. Раше дбайливо вводив гімназиста Олександра Глікберга в світ художнього слова, бо і сам розумівся на поезії, складав вірші. Він підтримав перші спроби свого вихованця і сприяв публікації їх у губернській газеті "Волинь".

На жаль, житомирський період життя Саши Чорного ще мало вивчений дослідниками. Невідомо, з яких причин він вибув із гімназії. У 1900 році Олександра рекрутували до війська, і прослужив він два роки в тому ж Житомирі, у 18-му Вологодському полку. Потім звільнився в запас і працював на митниці в містечку Новоселиці, на кордоні з Австро-Угорською імперією. Далі знову повернуся до Житомира. Юнак влаштовується дрібним чиновником у службу зборів, а з червня 1904 р. співпрацює з Житомирською газетою "Волынский вестник". В циклі віршів "Провінція" знаходимо картини життя то­дішнього Житомира: «Зимою жизнь в Житомире сонлива как сурок...» («На славном посту»). Незабаром газета припиняє своє існування. Простору провінційного міста Сашкові вже не вистачало, він хотів серйозно займатися літературою і 1905 року знову переїхав до Петербурга. Тут він почав співпрацювати з сатиричними журналами «Глядач», «Альманах», «Маски», «Лісовик».

27 листопада 1905 р. у сатиричному журналі "Зритель" з'явився вірш Глікберга "Чепуха", під яким стояв підпис до того часу невідомий читачам: Саша Чорний. З цього часу популярність поета зростає, а його вірші обійшли сторінки майже всіх літературних журналів Росії. Сатира Чорного з’явилась в 1905 - 1912 роках, в критичний період російської історії, коли в серцях багатьох людей згасли високі ідеали, руйнувались надії і калічились їх долі. Гостро, аж до сарказму, висміює поет зраду високим ідеалам, обивательщину, паскудство, як у політиці, так і в літературі, і побуті.

Його перша книжка «Разные мотивы» надрукована 1906 року (всього у творчому доробку Саши Чорного понад 40 книг).

Він не належав ні до якоїсь радикальної революційної політичної течії або партії і всією своєю життєвою філософією, своєю творчістю, зберігаючи вірність Росії, був демократом і патріотом, що любив просту людину і всім серцем бажав щастя своїй країні.

1912 року дебютує як дитячий письменник. Виходить його перше оповідання для дітей – «Червоний камінець», 1915 – книга віршів для дітей «Тук-тук», 1914 – «Жива азбука» у віршах. Поступово творчість для дітей стає його головним заняттям. Вірші для дітей випромінюють доброту, любов, турботу про душу дитини, проникнуті довірою і теплом. Дитячий світ був для нього тим притулком, куди він утікав від негараздів дорослого світу, і ідучи в цей світ, він щедро дарив йому своє серце, перетворюючись в доброго та розумного чарівника.

В роки першої світової війни він добровольцем пішов на фронт і залишався на передовій до кінця війни. Цей період життя відтворено в циклі віршів "Война", що дає право вважати його одним із засновників фронтової лірики. Війну він зображує як велику трагедію, як відтворення тих темних сил життя, ворогом яких він був.

1920 року С. Чорний емігрує в Литву, потім переїжджає до Берліну, Риму і нарешті до Парижу. Він покинув Батьківщину не як ворог, а як страждаючий син, що сам собі виніс вирок на добровільне вигнання, тому що він не визнавав шляхів боротьби через насильство, не визнавав обмеження особистої свободи і тому не сприйняв революцію.

Скитаючись країнах Європи, Саша Чорний написав чимало прекрасних віршів про людей Германії, Франції, Італії і Литви, видав збірник прози «Несерйозні оповідання» (1928), повість «Чудесне літо» (1929), дитячі книги «Сон професора Патрашкіна» (1924), «Щоденник фокса Міккі» (1927), «Кошача санаторія» (1928), «Рум’яна книжка» (1928).

1929 року Саша Чорний купив земельну ділянку в містечку Ла-Фав’єр, на Лазуровому узбережжі Середземного моря, збудував будинок, в якому часто гостювали російські письменники, художники, музиканти. Та недовго він насолоджувався життям у райському закутку Середземномор’я.

Помер Саша Чорний 5 серпня 1932 року. Він допомагав сусідові гасити пожежу на фермі. І от, серце не витримало напруги. Його улюбленець – фокстер’єр Міккі – з туги помер на грудях свого господаря.

Проте творчість поета збереглася в пам’яті нащадків назавжди. Читаючи його вірші, ми немов би мандруємо у часі, тому що його творчість – це живі сторінки історії, написані яскраво і виразно.