Баранівка

  Районний центр Баранівського району – місто Баранівка. Розташоване на лівому березі р. Случ (басейн Прип’яті). Уперше Баранівка згадується в документах 1565 року. Як містечко Баранівка вперше згадується в 1601 р. У 1704 р. згадується, як маєток князя Франциска Любомирського. У 2001 р. Баранівці присвоєно статус міста.

  Назва міста , очевидно, походить від порцелянових фігурок-баранців, які виробляли тут з давніх-давен. Перша назва містечка – Баранівці, яким володіли нащадки князя Каспера Любомирського. Його дочка Юзефа перейменувала Баранівці на Баранівку. У 1803 році подружжя Адама і Юзефи Валєвських дало згоду на будівництво одного з найстаріших фарфорових заводів краю німецьким фабрикантам братам Мезерам. Вони побудували у Баранівці фарфорову фабрику, продукція якої вирізнялася якістю не лише в Російській імперії, а й за кордоном.

  Місцевий фарфоровий завод став головним і значущим підприємством району. Його продукція цього підприємства демонструвалась на виставках у світових економічних центрах: Венеції, Римі, Барселоні, Лондоні. Вироби з порцеляни, вироблені у Баранівці з високоякісного каоліну, були особливо витончені, і незабаром слава про них докотилася до самого імператора російського. Особливо Олександру I припали до смаку витончені вази, що прикрашали палаци вельмож. Оцінивши якість та ексклюзивність Баранівської порцеляни, імператор дозволив ставити на виробах фарфорового заводу Баранівки державний імператорський герб.

  За радянських часів випускалося близько 40 млн. одиниць виробів на рік: столові, чайні та кавові сервізи, декоративні вази, тарелі, різноманітні набори посуду, оздоблені золоченням, рослинним орнаментом, статуетки тощо. Подальший розвиток подій після розвалу СРСР накладає відбиток і на розвиток підприємства – в 1993 році відбувається приватизація заводу зі створенням колективного підприємства, в 2004-му завод у Баранівці переоформлений в товариство з обмеженою відповідальністю. При заводі фарфорових виробів у Баранівці діє музей, в якому представлена продукція та історія підприємства.

  Баранівка займає територію 8 154,1 га. Місто нараховує 4 590 дворів.

  У місті працюють 12 промислових підприємств різних форм власності, понад 20 приватних фірм і три комунальні підприємства, які виробляють продукцію і надають різноманітні послуги. Провідними галузями є легка, деревообробна та харчова промисловість. Ритмічно нарощуючи виробництво, працює Баранівський молокозавод.

  Баранівка — красиве сучасне місто. Ошатність йому надають гарні будинки. Більшість вулиць заасфальтовано, встановлено ліхтарі. Центральну площу Волі, на якій знаходиться обеліск Слави, оточують кінотеатр, готель та магазини, яких в останні роки значно побільшало. В центрі міста встановлено пам`ятний камінь на честь 440-річчя міста. Окрасою Баранівки є гарні клумби, альпійські гірки, сквери. Особливо гарний куточок відпочинку біля приміщення ЗАГСУ, де встановлено скульптуру Амура, фонтан та закладено алею.

  Жителі міста, залежно від віри, відвідують церкви (2) та костел, який побудований зовсім недавно за підтримки Польщі. В Баранівці та районі діє 45 релігійних конфесій.

  Охорону здоров`я в місті здійснює Центральна районна лікарня. Баранівська ЦРЛ розгорнута на 174 ліжка, у складі хірургічного, терапевтичного, неврологічного, гінекологічного, пологового, дитячого, інфекційного відділень і палати інтенсивної терапії.

  У місті дві школи та гімназія, професійний ліцей, музична школа, Будинок дитячої творчості, школа мистецтв, дитяча спортивна школа, два дитячих садки. Працює дві районні бібліотеки. Також є Будинок культури на 500 місць. При міському Будинку культури діють хорові, вокальні та вокально-інструментальні колективи.

  Архітектурні пам’ятки міста Баранівка: Пам’ятний знак «430 років Баранівці», пам’ятник воїнам визволителям, старий виробничий корпус фарфорової фабрики братів Мезер, скульптура XIX ст. «Помона», виготовлена невідомим італійським скульптором, вона прикрашає  центральний вхід до фарфорового заводу, мурована Церква Різдва Богородиці, будинок поліклініки, пам’ятка місцевого значення, меморіальна дошка видатному композитору Анатолію Пашкевичу, встановлена на фасаді Будинку культури, краєзнавчий музей.

  У місті діють музеї: районний історичний, Баранівський музей фарфору, кімната-музей Лесі Українки у Баранівській гімназії, кімната-музей Ольги Сябрук в школі №2. В місті Баранівка народились: кавалер трьох орденів Слави К. П. Тишик, генерал І. В. Степанюк, учасник Олімпійських ігор (1980) О. В. Дем’янюк.

Література:

  Баранівка, місто // Цікава Житомирщина : в 4 т. : ілюстрована туристична енциклопедія / Георгій Мокрицький – Житомир, 2011. – Т. 1. – С. 51-71.

  Баранівський район // Житомирщина туристична : краєзнавчі нариси / М. М. Костриця, М. Ю. Костриця; за ред. М. Ю. Костриці. – Житомир, 2009. – С. 52-56 : фото.

  Вітренко, В. В. Розвиток фарфорово-фаянсової промисловості на Волині наприкінці ХVІІІ – на початку ХХ століття / В. В. Вітренко // Матеріали Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції "Житомиру – 1125", присвяченої 1125-річчю заснування міста Житомира, 6-8 жовтня, 2009 р. – Житомир, 2009. – С. 157-168.

  Дмитрук, В. Г. Вони боролися за волю України (Участь ОУН і УПА у національно-визвольній боротьбі українського народу в 1941-1956 рр. за матеріалами Волині та Полісся) . Т. 3: монографія. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2006 – 404 с. : фото.

  Махорін, Г. Баранівський край : історія і сьогодення / Геннадій Махорін, Юрій Драган, Олена Мельник. – Житомир : Євенок О. О., 2012. – 162, [8] с.

  Трембіцький, А. М. Історія волинської порцеляни кінця ХVІ – початку ХХ ст. у працях Володимира Січинського / А. М. Трембіцький // Музейна справа на Житомирщині : історія, досвід, проблеми : наук. зб. "Велика Волинь».– Житомир, 2005. – С. 225-233.

  Харченко, И. А. Фарфор Полесья : из истории Барановского ордена Октябрьской Революции фарфорового завода имени Ленина / И. А. Харченко. – К. : Техніка, 1984. – 141 с. : ил.