Житомир

Житомир – місто в північно-західній Україні, розташоване на річці Тетерів, адміністративний центр Житомирської області та Житомирського району (не входить до його складу). Населення міста – 270 тис. осіб (2015), територія – 6100 га [м.3]. Місто поділяється на Богунський та Корольовський райони.

Житомир є важливим транспортним вузлом: поєднує Київ та Львів, Варшаву та Київ, Мінськ та Ізмаїл. Відноситься до столичного економічного району. Основними галузями економіки міста є легка, переробна та харчова промисловість.

Майже з усіх боків місто оточене лісовими масивами, через місто протікають річки Тетерів, Кам’янка, Лісна, Крошенка, Польова Кам'янка, Путятинка, Довжик.

За місцевою легендою, яку записав історик XIX століття священик Микола Трипольський, місто започатковано близько 884 року і свою назву отримало від імені руського дружинника київських князів Аскольда і Діра – Житоми́ра. Відомий чеський вчений-славіст Павло Йосиф Шафарик доводив, що древнє городище – майбутній Житомир – виникло як центр племені житичів, що входило в племінний союз древлян. Назва міста виникла від важливої в цьому краї культури – жита, що культивується тут із незапам'ятних часів. Про місто говорили: «мир і жито», «мир житичів». Можливо також, що Житомир – це скорочена форма від слова «животомир», тобто символ мирного спокійного життя.

Житомир належить до найдавніших міст України. Ще з часів середньовіччя і до сьогодні Житомир був і є адміністративним центром регіону. Археологами виявлені поблизу міста поселення і кургани епохи бронзи, раннього залізного віку. В межах міста розкопано також могильники VII сторіччя та залишки староруського городища X – XIII століть. Перша літописна згадка про Житомир відноситься до 1240 року, у зв'язку з походом на захід війська Батия, після розгрому Києва. Житомир під час монголо-татарського нашестя було цілком розорено й зруйновано. До XVIII століття місто постраждало від татар ще кілька разів.

У 1444 році Житомир одержав магдебурзьке право. Місто поступово росло, будувалося, розвивалися ремесла, торгівля. Після Люблінської унії 1569 року Житомир увійшов до складу Речі Посполитої. Після третього поділу Польщі та інкорпорації Волині до Російської імперії, Житомир призначається з 1795 р. тимчасово, а з 1804 року остаточно, столицею Волинської губернії. З придбанням функцій губернського центру місто входить до загальноросійського ринку. Тоді ж було затверджено герб Житомира, на якому зображено міський мур з трьома вежами і відчиненою брамою на блакитному тлі.

На рубежі 19 і 20 століть в місті з’являються водогін, трамвай, каналізація, електромережа, телефон, мости та інженерні комунікації, тут діють одна з перших в Україні російських публічних бібліотек, театр, чоловічі та жіночі гімназії, школи. У 1898 році відбувся перший в місті сеанс кінематографа. Незабаром відкрилися перші стаціонарні кінотеатри. На початку 1900-х років в Житомирі було створено Товариство дослідників Волині.

У 1910-х роках Житомир мав гарні перспективи розвитку, що базувалися на значному економічному, транспортному, екологічному потенціалі міста. Але в 1914 році розгорілася Перша світова війна. Місто стало одним з основних тилових центрів театру воєнних дій, оскільки Волинська губернія була прикордонною. Звичайно в ці роки в Житомирі майже припинилося нове будівництво. Наближалася криза. Після більшовицького перевороту, в січні 1918 року більшовики намагалися встановити в Житомирі свою владу. Більшість жителів міста підтримували Центральну Раду. Під час української визвольної революції 1917 – 1920 років Житомир став одним із найзначніших військових і політичних центрів Української Народної Республіки та гетьманської держави. У лютому 1918 року тут працював парламент УНР на чолі з М. Грушевським. У Житомирі формувалось військове міністерство УНР. Центральною Радою тут було затверджено ряд важливих законів республіки. Під час революції в місті перебували видатні діячі національно-визвольного руху – Симон Петлюра, Павло Скоропадський, Всеволод Петров (заснував тут юнацьку військову школу) та інші. В період громадянської війни (1917 – 1920) влада в Житомирі змінювалася14 разів. Після укладання Ризької мирної угоди 1921 року Житомир став прикордонним містом; від 1925 року, після ліквідації губернії – окружним центром, а потім місцем обласного підпорядкування Київської області. Лише перед Другою світовою війною Житомир відновив чисельність населення, яка вже була 30 років тому. Його спустошували масові комуністичні репресії 1929 – 1930-х років та голодомор. На місці масових розстрілів і поховань жертв комуністичних репресій в районі Путятинки створено меморіальний комплекс, а на Путятинському Майдані відкрито величний пам’ятник жертвам голодомору.

У 1937 році Житомир став адміністративним центром новоутвореної області. У передвоєнні роки в місті зводилися нові цехи, зростала потужність діючих промислових підприємств. В 1940 році в місті діяло 62 підприємства, розширились транспортні зв’язки. Чимало позитивних змін відбулося в соціальному та культурному житті. Але події війни 1941 – 1945 років знову відкинули місто назад. 22 червня 1941 року Житомир одним з перших міст зазнав бомбардування ворожої авіації. З 9 липня 1941 року Житомир був під нацистською окупацією. Остаточно місто було визволено 31 грудня 1943 року. З 16 548 житомирян, які брали участь у війні, на різних фронтах смертю хоробрих загинуло 5 568 осіб.

У повоєнний період Житомир заліковував багаточисельні рани. Адже було знищено близько 40 відсотків житлового фонду, всі підприємства, інженерні комунікації. Лише наприкінці 50-х років чисельність населення міста досягла довоєнного рівня. За період 1957 – 1990 років у Житомирі побудовані десятки промислових, транспортних, будівельних, інженерних об’єктів. Серед них – льонокомбінат, заводи хімічного волокна, верстатів-автоматів, «Промавтоматика», «Електровимірювач», металоконструкцій, загороджувальних конструкцій, м'ясокомбінат, завод лабораторного скла, паперова фабрика тощо. У місті з’явилися нові вищі, середні спеціальні, науково-дослідні організації. Отримали розвиток установи культури, спорту, туризму. У цей період зросли темпи житлового будівництва, населення зросло до 305 тисяч.

Старовинна частина Житомира розміщена на трьох скелястих пагорбах над річкою Кам’янкою – на горах Охрімовій, Замковій та Петровській. Історичний і фактичний центр Житомира географічно знаходиться в його південній частині. Центральним майданом є Соборний майдан. Найвідоміша, але невелика за довжиною, центральна вулиця – це вулиця Михайлівська; вона має характерну особливість – є пішохідною. Старе місто оточують нові мікрорайони, назви яких запозичені від колишніх приміських сіл чи віддзеркалюють давні «професії» цих місцевостей: Хмільники, Крошня, Видумка, Довжик, Смоківка, Корбутівка, Смолянка, Левків, Мальованка та інші. Окрасою міста є мости: Бердичівський, Богунський, Дачний, два Залізничних, Київський, Чуднівський та інші. Найцікавішим із них є металевий Підвісний через ріку Тетерів у парку ім. Гагаріна, який споруджено у 1981 році.

Сучасний Житомир – важливий економічний та науково-технічний центр регіону. Після розпаду СРСР багато підприємств Житомира опинилися у скрутному економічному стані, без матеріально-сировинної бази, замовлень, умілого керівництва. Вижили тільки найсильніші, директори та фінансові менеджери яких залучили додаткове фінансування з інших джерел. Зараз у Житомирі та на його околицях розташовано близько сотні великих підприємств, в основному легкої, переробної та харчової промисловості. На підприємствах міста виробляються одяг та взуття, медикаменти, м'ясо-молочні вироби, кондитерські вироби, меблі та фурнітура, хлібобулочні вироби, целюлозно-паперова продукція, будівельні матеріали тощо. Незважаючи на кризові явища, будуються нові виробничі потужності та розвиваються вже існуючі, розвалені вщент після розпаду СРСР.

Житомир – значний культурно-освітній осередок. У місті нині діє значна кількість вищих навчальних закладів, 8 коледжів, житомирське музичне училище імені Віктора Косенка, 5 музичних і художня школи, 4 обласні бібліотеки, український музично-драматичний театр імені Івана Кочерги, ляльковий театр, обласна філармонія, державний поліський ансамбль «Льонок», хорова капела «Орея», дитячий танцювальний ансамбль «Сонечко», обласний краєзнавчий музей, єдиний в Україні Музей космонавтики ім. С. П. Корольова, Будинок-музей В. Г. Короленка, Музей пожежної техніки, обласний літературний музей. Серед пам’яток архітектури Св. Преображенський кафедральний собор (1874), костьол Св. Софії (1737 – 1751). Свято-Михайлівська церква (1856), Семінарійський костьол Іоанна із Дуклі (1838), пожежна (1894) та водонапірна (1896) вежі тощо. В різний час споруджено багато пам’ятників. Окрасою міста є старовинний парк культури і відпочинку ім. Ю. Гагаріна із скульптурою Діани, бронзовою копією Діани Версальської та гідропарк, розташований на березі р. Тетерів.

В місті 5 лікарень, 6 поліклінік, функціонують оздоровчі медичні центри.

Місто Житомир – батьківщина багатьох відомих людей. Тут народились засновник практичної космонавтики, академік С. П. Корольов, фізик-ядерник В. Векслер, генерал Паризької Комуни Я. Домбровський, заслужений працівник культури поет-пісняр В. Крищенко, композитор Б. Лятошинський, всесвітньо відомий піаніст Святослав Ріхтер, поет, археолог, громадський діяч О. Ольжич, підполковник Армії УНР, діяч ОУН, публіцист і теоретик українського націоналізму М. Сціборський, письменники В. Короленко, А. Шевчук, В. Шевчук, художник Д. Штеренберг, етнограф Л. Штернберг та багато інших. З Житомиром пов’язані імена мецената, колекціонера барона І. де Шодуара, польського письменника Юзефа Ігнація Крашевського,  письменника, одного із активних "шістдесятників", борця за суверенітет, незалежність та національну культуру України. Є. Концевича, поета, прозаїка, драматурга, есеїста, публіциста, художника, філософа Ю. Гудзя, поета і перекладача М. Хомичевського (літ. псевдонім Б. Тен), письменника, відомого етнографа, фольклориста В. Кравченка, ідеолога українського державотворення В. Липинського, російського поета-сатирика С. Чорного, вченого-металурга, політичного і громадського діяча, міністра народного господарства Директорії УНР  І. Фещенка-Чопівського, філософа М. Бєрдяєвата та інших.

Література:

Голодомор 1932 - 1933 років : м. Житомир: книга пам'яті / [редкол.: А. З. Каленський (голова) та ін.]. - Житомир : Волинь, Рута, 2008. - 496 с. : фото.

Книга скорботи України. Житомирська область : [іст.-мемор. вид.] / редкол.: І. О. Герасимов (голова) [та ін.]. - Житомир : Полісся, 2007 -

   Т. 3 : у 2 кн. кн. 2. Житомир. - Житомир, 2009. - 480 с. : фото.

Костриця, М. Ю. Житомир: підручна книга з краєзнавства / М. Ю. Костриця, Р. Ю. Кондратюк. - 2-ге вид., випр. і допов. - Житомир : Косенко, 2007. - 454 с. : іл., фото.

Махорін, Г. Л. Історичні етюди про Житомир. - Житомир : В. Б. Котвицький, 2010 -    

         Вип. 1: 1898-1900 рр. - 44 с.

Видання доступне також в електронній формі.

м. Житомир // Книга пам'яті України. Переможці: учасники бойових дій другої світової та Великої Вітчизняної воєн, які повернулися до мирної праці, нині проживають або померли на території області. – Житомир, 2015. - Т.6. – С.166-430      

м.  Житомир // Книга пам'яті України. Житомирська область. – Житомир, 1994. – Т. 4. – С.5-306.

Місто Житомир // Житомирщина туристична : краєзнавчі нариси / М. М. Костриця, М. Ю. Костриця; за ред. М. Ю. Костриці. - Житомир : Полісся, 2009. - С. 192-285 : фото.

Мокрицький, Г. П. Танго з минулим (неодинарні постаті в історії Житомира): [іст.-краєзнавчі та біогр. ілюстр. есе-дослідж.] / Г. П. Мокрицький ; [ред.-консультант Р. Ю. Кондратюк]. - Житомир : Волинь, 2013. - 415, [1] с. : іл., фото, карти.

Мокрицький, Г. П. Вулиці Житомира. Видається до 70-річчя Житомирської області: енциклопедія / Г. П. Мокрицький. - Житомир : Волинь, 2007. - 638 с. : фото, карти. - (Енциклопедія Житомира ; кн. 1).

Пам'ятки археології, історії та монументального мистецтва: енциклопедія / за заг. ред. Георгія Мокрицького. - Житомир : Волинь, 2009. - 244 с. : іл. - (Енциклопедія Житомира ; т. 2 ; кн. 1).

Пам'ятки і пам'ятні місця історії та культури міста Житомира і Житомирського району. Вип. 6 / Житомир. обл.орг. укр. т-ва охорони пам`яток історії та культури, Житомир. обл. редкол. з підготов. тому Зводу пам`яток історії та культури України; ред. О. М. Іващенко. - Житомир : Полісся, 2006. - 306 с.