Шпак Микола

(Микола Іполитович Шпаківський)

1909 -1942

  Микола Шпак народився в селі Липки Попільнянського району (колись Корнинського) в сім’ї селянина-садівника. Початкову освіту він здобув у сільській ремісничій школі. Закінчивши Липківську школу у 1926 році, вступив до Київської художньо-індустріальної школи (відділ малярства), в якій навчався два роки. Далі продовжив освіту в сільськогосподарському та педагогічному інститутах. В 1930 році переїздить до Харкова на постійну роботу в одну з редакцій. З 1931 по 1932 рік служив в Радянській Армії. У 1933 році працював у Запоріжжі, в 1934 – у Києві. В 1933 – 34 рр. виходять збірки його поезій "Наркому рапорт", "В дорозі", "Моя любов", "Багатство", "Сила земна". На початку 1941 р. поет підготував книгу вибраних поезій "Жита красуються", але вийшла вона лише після війни. Його герої – люди села, молодь, труд для яких став сенсом життя.

  Починав друкуватися Микола Шпак на сторінках журналу "Молодняк". У 1934 році, вже будучи членом Спілки письменників України, Шпак переїздить до Києва і повністю віддається літературній діяльності. За 6 передвоєнних років він видає ряд поетичних книжок, багато перекладає, пише твори для дітей.

  Багато уваги в своїй творчості М. Шпак приділяв "виробничій темі". І все-таки Микола Шпак залишився поетом села. Все краще, написане ним в цей час – про отчий край, про рідну Житомирщину, про неповторну красу української землі.

  М. Рильський написав про поета так: "Син садівника із села Липки на Житомирщині, він усе своє коротке життя зберігав кровний зв’язок з землею, з природою…, виявив себе як уроджений і тонкий пейзажист…".

  У тяжкі дні війни (1941 – 1942 рр.) М. Шпак – офіцер Червоної Армії, був у перших рядах нескорених, брав участь у бойових операціях, закликав до боротьби з фашистами своїми полум’яними віршами. Його вірші, написані в цей період, поширювались під псевдонімом Пилип Комашка. їх читали і вивчали напам’ять. В цей період були написані твори "Українські дівчата", "До зброї", "Забирають окупанти хліб", "На німецьку відозву…" та ін.

  М. Шпак писав ці вірші, стилізуючи їх під народну пісню, жартівливе послання, використовував розмовні інтонації, прагнув максимально наблизити свої твори до широкого загалу читачів. За доносом невідомого він був заарештований у Києві і загинув у фашистських катівнях. Образ Миколи Шпака став легендарним. На Житомирщині у 1967 році засновано обласну премію імені М. Шпака, присуджується вона представникам творчої молоді. Першими лауреатами стали поет Ігор Ліберда, композитор Борис Мельничук, художник Борис Портной, інженер А. Левко. Лауреатами премії ім. М. Шпака названі також художник Віктор Шкуринський, актор Петро Кукуюк, поет Валентин Грабовський, поет Михайло Клименко. Цією високою нагородою відзначений мистецький колектив Поліський ансамбль пісні і танцю "Льонок", об’єднаний хор сіл Копище Олевського та Глушковичі Лельчицького районів.

  Ім’я Миколи Шпака викарбуване на мармуровій дошці вічної слави в Будинку літераторів України, присвоєно школі в с. Липки, тут є його музей-кімната. В Києві є вулиця Миколи Шпака, а на будинку в Києві, де він жив, встановлено меморіальну дошку. Посмертно у 1961 році Миколу Шпака нагороджено медаллю "За оборону Києва".

  За високу поетичну майстерність та активну партизанську боротьбу проти фашизму в роки Великої Вітчизняної війни Миколі Шпаку (посмертно) була присуджена Міжнародна премія ім. С. С. Гулака-Артемовського (1997 р.).