Шкляр Геннадій Макарович

1. 12. 1946 – 9. 06. 2011

Геннадій Макарович Шкляр народився 1 грудня 1946 р. в м. Таураге (Литва) в родині військовослужбовця і вчительки. Корені роду – на Вінниччині, в колишньому Погрибищенському, а нині Оратівському районі, в селі Скала.

1948 р. сім'я переїхала в селище Ружин Житомирської області. Тут Геннадій в 1964 р. закінчив школу, а на початку 1965 р. став літературним працівником районної газети. Служив у війську, в будівельному батальйоні на Алтаї та в Сибіру.

1973 р. Г. Шкляр закінчив факультет журналістики Київського державного, нині Національного університету ім. Т. Г. Шевченка.

Працював у різних періодичних виданнях в різних краях України, в газеті «Молодь України», певний час був журналістом на півночі колишнього СРСР, у Тюмені.

Г. Шкляр спробував також хліба шкільного лаборанта, будівельника, рибалки в рибгоспі, був майстром зміни на цегельному заводі, вчителем, науковим працівником, художником-оформлювачем. В 1984 р. побачила світ перша книжка Г. Шкляра «Чистий вогонь».

Пізніше були видані такі книжки оповідань та повістей: «Позолочений пісок» (1992), «Загадка джерела» (1997), «Під трьома стовпами» (2000). Аналізуючи твори Г. Шкляра, В. Даниленко писав: «Художній світ письменника зосереджений у глибокій українській провінції. Всі персонажі Г. Шкляра мешкають у селі Крилівці й містечку Круглику.

Натуралістичне зображення сучасної дійсності, буденність поезій, крізь які прозирає драматизм винятковості ситуації, становлять своєрідність стилю письменника, художній досвід якого обсервує ординарні особливості, а пластика зображення нагадує м'якість акварелі.

Замкнуті в обмеженому просторі персонажі Геннадія Шкляра мріють вирватися за коло буднів, але їхні мрії так і залишаються мареннями сільських Дон Кіхотів, а зупинений час Крилівки й Круглика перетворює втомлених мрійників у старіючих вайлуватих диваків з дітвацькими думами й забобонами, які лишилися в цих землях з часів племінної дикості».

В 2003 році вийшов окремою книжкою художньо-документальний нарис Г. Шкляра «На семи вітрах свіча» про одну з активних учасниць визвольних змагань – провідницю ОУН Марію Кравчук з передмовою Голови Всеукраїнського товариства політичних в'язнів і репресованих Є. Пронюка.

Г. Шкляр друкувався в багатьох літературних журналах, у газеті «Літературна Україна», в антологіях сучасної української прози «Квіти в темній кімнаті» (1997), «Вечеря на дванадцять персон» (1997).

З 1994 року Г. Шкляр був членом Національної Спілки письменників України, лауреат конкурсу НСПУ та Фонду Євгена Бачинського (США) «В свічаді слова». Окремі оповідання письменника перекладені російською та хорватською мовами.