Огієнко Іван Іванович (митрополит Іларіон)

14.01.1882 – 29.03.1972

Сучасники називали його людиною енциклопедичних знань, праці і обов’язку, адже природжений хист ученого, педагога, державного, громадського, церковного та культурного діяча однаково успішно проявлявся у його діяльності і як мовознавця та літературознавця, і як перекладача та поета, і як редактора та видавця, і як ректора та міністра, і як православного митрополита та історика української церкви.

Великий син українського народу Іван Іванович Огієнко народився 14 січня 1882 року в містечку Брусилові у простій родині і виховувався напівсиротою. Однак власним прикладом довів, що людина виключно працелюбністю здатна здолати найскладніші перешкоди в досягненні мети. Здобувши початкову освіту, майбутній вчений крок за кроком пройшов шлях від Київської військово-фельдшерської школи до випускника Київського університету Св. Володимира.

Плідною виявилась педагогічна діяльність І. Огієнка. Він працював вчителем Київської комерційної школи, доцентом і професором Київського університету. Перший серед викладачів почав у 1917 році читати лекції українською мовою. Протягом 1917-1918 років він пише і видає посібники та підручники для самоосвіти з української мови. Вже як міністр освіти Української Народної Республіки очолив комісію, яка розробила основні правила українського правопису. 1919 року вийшла одна з найвідоміших праць вченого «Українська культура».

Не забував І. Огієнко про свою малу Батьківщину. В рідному містечку молодий вчений засновує «Ссудо-сберегательное общество», організовує будівництво бетонних колодязів для селян, сприяє відкриттю у Брусилові Вищого початкового училища.

Насиченим і плідним був кам’янець-подільський період у житті та діяльності І. Огієнка, куди він приїхав за ухвалою Ради Міністрів УНР (серпень 1918 р.) засновувати Кам’янець-Подільський державний університет і став його першим ректором. 26 грудня 1918 року І. Огієнка призначають на посаду Міністра освіти. У січні 1919 року уряд доручив йому скласти програму свята Соборності України. Він визначив дату свята – 22 січня, яку ми і сьогодні відзначаємо в державі. В цей час він бере активну участь в розробці й проведенні шкільної реформи в Україні.

Влітку 1919 року І. Огієнка призначають міністром віросповідань, але зайнятися виключно проблемами церкви в Україні йому не вдалося. У вересні 1919 року уряд УНР покидає Кам’янець-Подільський, а І. Огієнко залишається Головноуповноваженим УНР на всій вільній Україні. Знаходячись на цій посаді, він організував українське військо, шкільництво, пресу, церкву та ін. Багато разів Головноуповноваженому за його самовіддану працю загрожували смертю поляки, більшовики.

Поразка Національно-визвольних змагань українського народу в 1920 році призвела до еміграції Огієнка. Він живе в Польщі, де з’являються його фундаментальні наукові праці «Український правописний словник», «Історичний словник української мови», «Словник місцевих слів» та ін.

У польському місті Тарнові, де зупинився уряд УНР, І. Огієнко бере участь у заснуванні ряду українських установ: УАЦ (Українська Автокефальна церква), Українського народного університету, Української гімназії, бюро біженців і відділення Українського Червоного Хреста. У 1926 році він переїздить до Варшави. У Варшаві протягом багатьох років видає науково-популярні українознавчі щомісячні часописи «Рідна мова» і «Наша культура», викладає у місцевому університеті.

Паралельно з викладацькою і видавничою діяльністю І. Огієнко продовжує займатися науковою, зокрема перекладацькою роботою. У 1937 році у Львові виходить «Новий завіт» – частина його праці над українським перекладом Біблії з оригінальних давньоєврейських та грецьких текстів. Переклад усієї Біблії професор закінчив 11 липня 1940 р.

В кінці 30-х років І. Огієнко все більше уваги приділяє церковним питанням: 9 жовтня 1940 року він прийняв чернечий постриг, отримавши ім’я Іларіон. Згодом І. Огієнко був рукоположений в сан архієпископа і митрополита Холмщини і Підляшшя.

Зміна політичної ситуації в Європі після закінчення Другої світової війни змусила митрополита Іларіона переїхати до Канади. Крім організаційної роботи, владика активно займається науковою діяльністю. За канадський період життя він видав близько 50 праць. У 1962 році побачив світ повний переклад Біблії українською мовою, який зробив митрополит Іларіон.

Помер Іван Іванович Огієнко у Вінніпезі 29 березня 1972 року у 90-річному віці, віддавши все своє життя українській культурі і духовності. Він автор багатьох наукових і публіцистичних праць, художніх творів, багато з яких, на жаль, і сьогодні не доступні українському читачеві.

В останні роки ім’я Івана Огієнка, його багата наукова спадщина все активніше повертається в Україну. У Києві і Львові значними накладами перевидані фундаментальні праці вченого – «Українська культура», «Історія українського друкарства», «Історія української літературної мови», «Дохристиянські вірування українського народу», «Життєписи великих українців», «Наука про рідномовні обов’язки» та інші.

У 2003 році у Києві було створено фундацію імені митрополита Іларіона (голова М. С. Тимошик), активно діє Всеукраїнське товариство Івана Огієнка (голова С. Болтівець). На картах міст Житомира, Львова, Кам’янець-Подільського, Брусилова з’явились названі іменем вченого вулиці. У 2000 році ім’я І. Огієнка присвоєно Житомирському училищу культури і мистецтв. У 1998 році встановлено меморіальну дошку на приміщенні гуманітарного корпусу Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка, де навчався і працював І. Огієнко. У Кам’янець-Подільському національному університеті, що носить його ім’я, відкрито музей-кімнату вченого. У Брусилівському історичному музеї імені І. Огієнка в 2014 році відкрито нову експозицію, присвячену життю і діяльності видатного земляка. У 2010 році біля будівлі музею був відкритий перший в Україні пам’ятник І. І. Огієнку роботи скульптора А. Бурдейного. На місці, де знаходилась хата І. Огієнка, встановили меморіальну дошку, освятили криницю І. Огієнка, яку нещодавно реставрували, заклали яблуневий сад. Поруч відроджується храм І. Огієнка, у якому його хрестили і де він брав шлюб.

З 1995 року функціонує комітет з присудження премії ім. І. Огієнка за видатні заслуги в галузі літератури, науки, освіти, мистецтва та громадської, політичної і духовної діяльності. Співзасновником премії є товариство Івана Огієнка. Вручення премій щорічно відбувається в Брусилові 23 березня в день пам’яті І. Огієнка. Серед лауреатів багато наших земляків.