Прилуцький Михайло Антонович

28.03.1940

Михайло Антонович Прилуцький, відомий публіцист, письменник, Заслужений журналіст України народився у мальовничому селі Малі Кошарища Коростишівського району в родині потомствених лісівників. Дитинство його пройшло серед мальовничої української природи, біля річки Тетерів, яка постійно нашіптувала Мишкові чарівні мелодії та серед дубового гаю, який вабив і манив до себе.

Сім’я жила тяжко. Батьки працювали в колгоспі. В труднощах загартовувався і характер Михайла. З дитячих років він тягнувся до знань. Освіта давалась нелегко. У Малих Кошарищах була лише початкова школа. Тож доводилось ходити у сусідні села Кмитів, а потім Левків, аби здобути середню освіту.

Та не одразу відкрився для М. Прилуцького шлях до вищої освіти. Працював робітником на льонозаводі, завідувачем клубу у рідному селі. На цю пору припадають і його проби пера в журналістиці та літературі. Його перші вірші друкувались у районній газеті. Молодий автор емоційно і захоплено змальовує природу. З часом слово поета мужніє, вагомішає. Водночас він виступає в різних виданнях із небайдужими статтями та репортажами про життя села, турботи і проблеми його трудівників.

Саме любов до слова й привела Михайла Прилуцького до Житомирського педагогічного інституту. На той час в інституті працював редактор обласної газети «Радянська Житомирщина» В. О. Матящук, який після закінчення навчання запросив М. Прилуцького в свою газету, де він пропрацював 12 років – спочатку літпрацівником, потім завідувачем відділу, секретарем редакції. Затим здібного журналіста забирають на роботу в РАТАУ у Київ.

З-під пера Михайла Антоновича виходить чимало талановитих публікацій. Молодим журналістом та літератором зацікавився письменник Павло Загребельний, який запропонував М. Прилуцькому творчу роботу в республіканському виданні «Літературна газета».

В 90-і роки тривалий час очолював екологічну газету «Зелений світ». Редакційних справ у нього багато, але він знаходить час для суспільної діяльності і для літературної творчості. З циклом лекцій на екологічні теми М. Прилуцький виступає в Чехословаччині, Канаді, у Франції (у ЮНЕСКО), де був обраний членом Всесвітньої асоціації журналістів, письменників, екологів.

Багатогранність таланту М. Прилуцького як журналіста і письменника проявляється в усьому, за який би жанр чи тему він не брався. В кожному рядку його творів пульсує жива думка, саме життя в усіх його проявах. Та чи не найбільша тема для журналіста і письменника – це охорона рідної природи. Про це свідчать теми його публікацій в пресі – «Не цвіте над Тетеревом мак», «Живий камінь», «Там де живуть музи» та ін.

Дуже часто об’єктами для написання своїх матеріалів автор обирає Коростишівщину, яку добре вивчив і знає. Ці ж мотиви, а також любов до людини, історія рідного краю звучать і в літературних творах письменника. В повісті «Яблука з материного саду» на весь зріст постає людина праці, мати великої родини, двічі Герой Соціалістичної Праці Марія Антонівна Марун, яка свого часу вирощувала зі своєю ланкою високі врожаї цукрових буряків. Як естафету передала вона дітям у спадок і свою старанність, і любов до землі, і велике душевне благородство.

А як змальовує письменник життя простої жінки – колгоспниці Марії Лобановської в творі «Чорний вік пречистої берези», використовуючи трагічну історію минулого. Крізь сталінські репресії 37-х, гітлерівську наругу 40-х, через заслання в сибірську тайгу за невироблений в колгоспі мінімум трудоднів у 50-х, йшли до правди, страждали і гинули за неї прості люди, а поміж них охоронці і творці українських лісів, величної нашої краси і добра. Була у багатомільйонному гурті принижених, фізично знищених жорстокою тоталітарною системою і найпечальніша постать цієї невигаданої повісті, дружина незаконно репресованого працівника лісу, мати Марія з трьома малолітніми донечками, розтерзаними сатанистами-перевертнями. Ніхто із них так і не дійшов до земної правди.

Схвально зустріли читачі поетичну збірку літератора «Світе мій зелений», книгу «Кохання глухого леля», до якої увійшли вибрані оповідання письменника, в яких майстерно поєднані екологічні і моральні проблеми сучасної України. Герой оповідань – ліс, його творці і захисники, кому дорогий зелений оберіг землі.

2015 року Михайло Прилуцький став переможцем щорічного обласного конкурсу «Краща книга року» у номінації «Поезія року» за книгу віршів «Чаша». Вірші цієї книжки писалися в різні роки і за різних обставин. Вони не стільки про світ видимий, зовнішній світ, що нас оточує, скільки про його внутрішню сутність. 2017 року видана нова книга «Тіні зі скель», де описана захоплююча історія Коростишівщини у роки визвольної боротьби 1916-1920 рр., діяльність знаменитих ватажків Житомирщини – Соколовських та Гелевея, їх взаємозв’язки, домовленості, а головне – прагнення бачити Україну вільною.

Журналіст і письменник, великий природолюб і захисник лісу М. Прилуцький знаходиться в творчих пошуках і ще не раз порадує читачів своєю талановитою творчістю.

Галузь: 
публіцист
Рік народження: 
1940